Одна із програм “Берлінале” проходить під гаслом “Дай їжі шанс”

Берлінський фестиваль має велику та смачну родзинку: програму “Кулінарне кіно”, якою не може похвалитися жоден фестиваль. Крім того, що фільми покажуть у тих програмах, в які їх відібрали організатори, стрічки також транслюватимуть окремо вечорами, де після їх показу шеф-кухарі частуватимуть гостей вечерею, меню якої має їм навіяти фільм.

Програма “Кулінарне кіно” відбуватиметься на “Берлінале” уп’яте. 12 фільмів про їжу супроводжуватимуть кулінарні одкровення й від кухарів, які мають зірки Мішлен. Проте, як це традиційно буває на “Берлінале”, не все відбуватиметься так просто і гламурно. Йтиметься не лише про їжу, а й про соціальні проблеми у світі, навколишнє середовище тощо.

Цього року програма відбуватиметься під гаслом “Дай їжі шанс”. Директор “Берлінале” Дітер Кослік, гурман та бонвіван, у період “правління” якого і розпочалася ця програма, наголошує: “Давайте дамо їжі шанси стати центром нашого життя. За роки “Берлінале” ми навчилися оцінювати якості високої кухні. А ще п’ять років тому ми нарешті звернули увагу на зв’язок між плівкою, культурою, кухнею та навколишнім середовищем. Харчі об’єднують людей і пов’язують їх з оточенням. Кухня країни є критерієм її культури “.

“Кулінарні кіно” цього року відкриє фільм південно-корейського режисера Анни Лі і її художнього фільму “Рецепт”. Тележурналіст просто рве жили у пошуках рецепта для вишуканої зупи із сої. Наприкінці своєї одіссеї він розуміє, що сенс не лише у найкращих інгредієнтах, необхідних для рецепта, але й у любові й смутку. Для досягнення результату потрібно бути у гармонії із  природою і традиціями. Після фільму Майкл Хоффман, якого оголосив кухарем року журнал “Гурман”, приготує вечерю з овочів із власного городу.

В американському фільмі Jiro Dreams of Sushi Девід Гелб йдеться про легендарного 85-річного майстра суші Дзіро Оно. Його ресторан “Sukiyabashi” розташований на станції метро в Токіо. Це місце, яке зазвичай відводиться для фаст-фуду, має три зірки Michelin. Шеф-кухар Тім Рау був там і приготує суші, які любить не менше, ніж кіно.

Знамениті винні експерти Майкл Ролланд, Сюзана Бальбо, Жан Буске й інші видатні особистості у світі виноробства знялися в документальній драмі “El Camіno del Vіno”, яка розповідає реальну історію життя сомельє Чарлі Артураола, вихідця з Уругваю. Це один з найбільших сомельє в США, який раптово втратив смакові відчуття на присудженні нагородження Masters of Food & Wіne у Мендосі.  

Цей фільм розповідає про його подорож за втраченими здатностями. Сюжет фільму коливається від комічного до серйозного. У ньому є сцени, у яких Артураола зустрічає примар своїх померлих родичів, консультується з “психологом” Патрісією Ортіз, возз’єднується зі своєю родиною в Уругваї. Чарлі Артураола розуміє, що втрата смаку пов’язана з тим, що він втратив щось важливе в самому собі, за час перетворення звичайного жителя невеликого містечка Карлітоса в Уругваї на Чарлі Артураола, людини з іменем – шановного міжнародного оратора й сомельє.

Картина “El Camіno del Vіno”, сценаристом і режисером якої став аргентинський кінорежисер Ніколас Каррерас, уже одержала приз FІPRESCІ  від Міжнародної федерації кінопреси, що відбулася на останньому листопадовому кінофестивалі  в Мар-Дель-Плата (Аргентина). “Цей проект починався як документальний фільм, своєрідна відповідь на картину “На узбіччі” (“Sіdeways”), але в процесі він виріс у щось більше. Це фільм, що описує моє “повернення” у Південну Америку”, – прокоментував Артураола виданню “Decanter”.

Про Німеччину усе більше говорять як про гастрономічну країну. У відомому путівнику для гурманів “Мишлен” (свіжий номер за 2011 рік) перераховано вже 237 зоряних німецьких ресторанів. За кількістю тризіркових ресторанів Німеччина поступається тільки Франції. Тож їжа та кіно поєднаються у Берліні цілком органічно.

Топ-10 “кулінарних” фільмів

Звичайно, фільмів, де одним із головних героїв є їжа, є значно більше ніж десять, проте бліц-опитування серед знайомих дозволило скласти цей маленький рейтинг картин, що мали би шанс опинитися у берлінській програмі “Кулінарне кіно”.

Їсти, молитися, кохати

Головна героїня фільму Ліз Гілберт (Джулія Робертс) після болісного розлучення та невдалого роману вирушає у мандрівку світом, намагаючись відшукати внутрішню гармонію. Вона добровільно залишає зону свого комфорту, щоб змінити життя. Під час доволі екзотичної подорожі героїня переживає безліч нових для себе емоцій: просту радість італійської кулінарії, магічну силу індійських молитов і, врешті-решт, здобуває внутрішню цілісність і гармонійну любов на Балі. Якщо ви вирішите подивитися цю стрічку, обов’язково перед тим добре і смачно поїжте, адже дивитися італійську частину на голодний шлунок протипоказано.

Джулі й Джулія

Фільм базується на книзі Джулії Павелл “Джулі й Джулія: 365 днів, 524 рецепти й одна малесенька кухня”, назва якої пояснює зміст стрічки.

Дві історії розвиваються паралельно: Джулія Чайлд (Меріл Стріп), дружина американського дипломата (Стенлі Туччі), живе у Парижі й, щоб розвіяти нудьгу, вирушає на кулінарні курси. Згодом вона стане одним із найвідоміших кулінарів Америки і напише книгу, що принесе їй всесвітню славу.

Джулі Павелл (Емі Адамс), жителька Нью-Йорка, відповідає на телефонні дзвінки людей, яким потрібна допомога після подій 11 вересня. Вирішивши хоч раз у житті довести щось до кінця, Джулі хоче спробувати за рік приготувати всі 524 рецепти з книги Джулії Чайлд і описати цей процес у блозі. Зрозуміло, вона теж стає знаменитою.

Рататуй

Щур Ремі живе зі своєю сім’єю в сільському будиночку. Він має надзвичайно тонкий нюх і відчуття смаку. Телепередача про книгу кращого кухаря Франції Гюсто, яку він побачив у будинку, відкриває перед ним світ кулінарії. Господиня будинку дізналася про щурячу сім’ю і виганяє їх зі свого помешкання. Ремі потрапляє у водостік і втрачає своїх близьких. Вибравшись нагору, він опиняється в Парижі, біля ресторану знаменитого Гюсто, якого вже немає в живих. Потрапивши на кухню ресторану Ремі, рятує суп, який зіпсував прибиральник Лінгвіні.

Ватель

Франція. 1671 рік. Його Величність “король Сонце” виявляє бажання відвідати замок принца. Небувала честь одночасно й радує, й лякає принца. Єдина надія господаря – його вірний дворецький – організатор свят Франсуа Ватель (Жерар Депардьє). Очоливши армію слуг, він готує феєричне дійство, приправлене вишуканим меню й небувалими веселощами. Розкішний прийом удався на славу, захвату знатних немає меж, але Ватель покінчив життя самогубством через рибу, яку привезли невчасно...

Бенкет Бабетти

У сім’ю щойно померлого місцевого пастора Лоренца Левенх’єльма, який виховав у протестантському дусі двох своїх дочок – Мартіну та Філіпу, названих так на честь Мартіна Лютера і його соратника Філіпа Меланштона, приїжджає з Франції як домоуправителька жінка на ім’я Бабетта (Стефані Одран). Ціллю її життя стає влаштування для мешканців селища справжнього французького обіду.

Разом нарізно

Це сумна історія літніх людей, які колись кохали один одного. Їх розлучила громадянська війна: він опинився на Тайвані, вона залишилася в Шанхаї, народила йому сина, вийшла заміж, народила ще двох доньок. Одного дня жінка отримує листа: в її коханого на Тайвані померла дружина, і він приїздить до Шанхаю по неї. Неймовірно проста історія, лаконічна і водночас глибока. І, як не дивно, усі ці непрості ситуації герої переживають за їжею. Їх трапези слугують ланцюжком, на який нанизано події картини.

Повернення

“Повернення” Педро Альмодовара – не сюрреалістична комедія, як це може здатися. У фільмі без проблем переплелися життя і смерть. Тут провокаційні веселощі ґрунтуються на глибоких і щирих почуттях. Це кіно про культуру смерті в Ла Манчі. “Повернення” руйнує стереотип “чорної Іспанії” і відкриває справжнє обличчя цієї країни. Світла Іспанія – спонтанна, весела, безстрашна, чиста і вірна. Головна героїня (Пенелопа Крус) має не лише змиритися із привидом власної померлої матері та вбивством чоловіка, але і нагодувати дуже багато людей.

Шоколад

Маленьке французьке містечко живе звично. Але от раптово міняється вітер, і в містечку з’являються Вієнн (Жюльєтт Бінош) і її шестирічна донька Анук. Вони відкривають маленьку крамницю ласощів, у якій Вієнн готує дивний шоколад, вгадуючи смаки своїх покупців.

Смак життя

Кейт Армстронг (Кетрін Зета-Джонс) – шеф-кухар, яку в житті цікавить лише її професія. Але після трагедії в сім’ї їй доводиться опікуватися осиротілою племінницею. У той же час на роботі її суперництво з новим менеджером Ніком Палмером (Аарон Екхарт) поступово переростає в роман...

Кухар, злодій, його дружина та її коханець

Запеклий негідник і гангстер Альберт, власник дорогого ресторану, перебуває у своєму закладі щодня, віддаючись обжерливості й буквально вивергаючи зло всюди. Він – уособлення всього поганого, антилюдина, представник сімейства “господарів життя” в найогиднішому їх прояві. Цей фільм майстра англійського кіноавангарду Грінуея назвали найоригінальнішим і найогиднішим фільмом року. Зміст його – постійний секс і насильство в ресторані.

Велике жертя

Четверо друзів-гурманів, шанувальників французької кухні збираються вдома в одного з них. Вони запасаються делікатесами, запрошують у свою компанію повій і влаштовують оргію переїдання й сексу. Картина Марко Феррері об’єднала Марчелло Мастроянні, Мішеля Пікколі, Філіппа Нуаре та Уго Тоньяци. Цікаво, що героїв звуть так само, як і акторів.

Скандал дня

У Берліні вкрали документальний фільм “Ходорковський” про колишнього главу ЮКОСу. Німецький режисер Сіріл Гасі знімав картину протягом декількох років у Москві й Читі. Режисер після цієї звістки заявив, що сподівається відновити фільм. Однак пізніше з’ясувалося, що в організаторів фестивалю є запасна копія.

4 лютого вранці працівники студії “Лала Фільмс” режисера Сіріла Гасі виявили, що двері в офісі виламали, а кілька комп’ютерів зникли. В одному з них і було змонтоване 100-хвилинне кіно про колишнього главу ЮКОСу.

За словами режисера, знищена “фінальна версія фільму про Ходорковського. П’ять дверей виламали. Чотири комп’ютери украли з монтажної кімнати. В одному з них і був змонтований готовий фільм”.

Як розповідав раніше режисер, його новий фільм – “це історія Ходорковського із самого початку: від його перебування в комсомолі дотепер. Фільм докладно розповідає про його життя. Мені було важливо показати силу й суперечливість цієї постаті. Якщо я захищаю Ходорковського зараз, то це не означає, що він позитивний персонаж. Або негативний “.