Виставка експериментального текстилю “Простір” молодої художниці Терези Барабаш у галереї “Дзиґа” зайвий раз продемонструвала, що не важить, яким матеріалом послуговується художник, – важить, яку ідею він у цьому матеріалі втілює.

“Мене як глядача уже не цікавить, – немов продовжує мої думки на відкритті виставки мистецький куратор “Дзиґи” Влодко Кауфман, – мова йде про метал, текстиль чи кераміку. А інтригує, що бачу художника, який застосовує технології, що на мене цікаво впливають”.

Зрештою, недавня випускниця Львівської національної академії мистецтв, учасниця всеукраїнських, міжнародних виставок та пленерів, стипендіатка програми Gaude Polonia Тереза Барабаш зацікавлює своїми роботами, поглядом на мистецтво і світ уже не вперше. Зокрема, у цьому проекті приваблює не лише оригінальність художнього бачення, а й витонченість самої авторської роботи. Трудоємкі, візуально подекуди майже невагомі, напівпрозорі твори, за визначенням самої художниці, є своєрідним експериментом з мистецького осмислення простору. Але водночас – свідченням внутрішньої налаштованості авторки на плекання духовної вишуканості та інтелігентності.

“Проект є творчим пошуком, – йдеться в анотації до експозиції, – де у різних зображальних структурах за допомогою використання багатошаровості, геометричних ритмів, прозорості, ажурності та нюансності, створюється ефект просторовості та глибинності. Воно надає багаторівневим композиціям ефекту багатозначності. Це питання видимого та невидимого, реального та абстрактного. У роботі “XS-XXL” багаторазове повторення одного елементу, його помноження, тиражування є рефлексією проблеми шаблонності, стереотипності у споживацькій культурі в сучасному споживацькому світі”.