Авторський вечір композитора Мирослава Скорика зібрав аншлаг у Львівській філармонії

Квитки на концерт із творів Мирослава Скорика у Львівській філармонії розкупили ще за тиждень наперед – показовий прецедент для нашого міста, де такою увагою нечасто обдаровують академічну музику, та ще й у місцевому виконанні. Проте в цьому випадку йшлося про львів’янина, котрого слушно вважають “живим класиком” в Україні та світі.

Унікальною особливістю музики Мирослава Скорика сьогодні, коли щодо сучасного мистецтва вкрай рідко вживають дієслово “любити”, власне і є її популярність, доступність, зрозумілість – і все це за незмінної оригінальності авторської мови, де й натяку нема на загравання з публікою. Таємниця успіху виглядає старою як світ: “Моя музика відображає те, що навколо. Те, що болить. Адже музика в усі віки говорила лише про це”, – переконує сам композитор.

Прем’єра його нового, сьомого за ліком Концерту для скрипки з оркестром, котра й стала головною подією музичного вечора 30 січня, засвідчила, що “болять” музиканта проблеми актуальні. “Підвищення цін, наприклад”, – пожартував композитор у притаманній йому дотепній манері незадовго перед концертом, яким сам і диригував. Насправді ж у музиці Сьомого скрипкового концерту уважний слухач, безумовно, почув і гірку іронію, і пародії на засилля попси навколо, і геть не мовчазний протест проти несправедливостей сьогодення.

“Це музика бездонна”, – вважає перший виконавець твору, молодий скрипаль Назарій Пилатюк, котрому й присвячений концерт. – “І сказати: для мене честь, що композитор світового масштабу присвятив її саме мені – не сказати нічого. Коли я лише почав розучувати твір, то говорив Мирославу Скорику: це неймовірне, це майже як “Пінк Флойд”...  Схоже, не помилився із вибором соліста й композитор: власне Назарію Пилатюку вдалося дуже влучно “прочитати” не лише відкриті, але й приховані змісти твору, продемонструвати його глибину, багатство текстів і контекстів.

Львівське першовиконання відбулося буквально через декілька тижнів після прапрем’єри в Києві. Акомпонував події молодіжний оркестр “INSO-Львів”. Ще однією своєрідною прем’єрою в програмі концерту стала Симфонієтта – авторська транскрипція написаної раніше Партити для камерного оркестру. Цей твір, як і десять із масштабного циклу авторських опрацювань для симфонічного оркестру 24 скрипкових каприсів Нікколо Паганіні, що прозвучали в другому відділі, вкотре яскраво зблиснув однією із найяскравіших граней скориківського таланту: його майже вродженим відчуттям оркестру, володінням як найтоншими нюансами, так і насиченими масивами різних груп інструментів. А ще – дотепами в обігрування фактично всіх жанрових кліше ХІХ століття як “паганініївського” і наступного, “скорикового”: в кожному каприсі “диявольського маестро” М. Скорик зумів розрізнити обриси як не ельфної фантастики a la Мендельсон, то запальної самби, як не сентиментального вальсу, то блюзового наспіву.

Оркестр “INSO-Львів” узявся до виконання непростої партитури з воістину молодечим запалом, у якому інколи аж “зашкалювали” емоції та децибели. Втім, вони не завадили досвідченим, незалежно від віку, оркестрантам дуже коректно й грамотно виконати складні партії. Схоже, задоволеним залишився і сам маестро, котрий, попри десятиліття заслуженої слави, досі хвилюється перед власними прем’єрами й напрочуд критично оцінює їх.