У львівському “Кінопалаці” показують фільм “Бурлеск”

За останній рік відразу дві стрічки розповіли про бурлеск. Це – французьке “Турне” Матьє Амальріка та американський “Бурлеск” Стіва Ентіна. Обидві добрі, обидві цілком вписуються в обрані жанрові межі й водночас максимально відрізняються одна від одної. І якщо “Турне” ще не потрапило в український прокат, то “Бурлеск” успішно транслюють на львівських кіноекранах.

У “Бурлеску” дві основні приваби: Шер та Агілера. Голосисті героїні цілком вправно компенсують простоту та передбачуваність сюжету, а що стосується Агілери, то її голос дозволяє легко змиритися з доволі обмеженою акторською палітрою співачки.

“Бурлеск” – історія Попелюшки, яку Фабрика  мрій переповіла тисячі разів. Цього разу офіціантка Елі (Агілера) з Айови кидає провінційне життя і вирушає підкорювати Лос-Анджелес. Її зачаровує маленький клуб “Бурлеск”. Проте переконати власницю Тесс (Шер) та керуючого (Стенлі Туччі) у тому, що вона вміє танцювати та співати, Елі не вдається, тож вона влаштовується офіціанткою. Звичайно, складеться непередбачувана ситуація, і Елі заспіває розкішним голосом Агілери, який відразу переконає усе оточення, що вона співати вміє. По дорозі до вершини слави Елі рятує клуб від банкрутства, а привабливого бармена (Кем Жиганде), а за сумісництвом композитора, – від самотності.

У жанру “народження зірки” є свої прихильники, яким подобається гарантований хепі-енд, а є такі, в яких від передбачуваності сюжету може зникнути бажання йти в кіно. Проте у випадку “Бурлеску” головним є не сюжет, а музичні номери у виконанні Агілери і Шер (особливо її пісня “You brought me down on my knees”). Режисерові-дебютанту вдалося використи абсолютно всі штампи жанру і при цьому зняти добрий фільм, пізнаваність якого скоріше виглядає як стилізація під кіно доби Золотої ери Голлівуду, як данина традиціям, ніж просто повтор.

Звичайно, якщо порівняти американську версію із французьким “Турне”, то остання картина набагато ближча до справжнього бурлеску. У цьому фільмі є все: і підлість, і бруд, і секс, але (або саме тому) – результат незабутній. Американський “Бурлеск” – дуже причепурене шоу, проте надзвичайно вдало зроблене і позбавлене будь-якого драматизму. Це чудове дозвілля, якісна розвага, яких останнім часом бракує не лише у кінопрокаті.

Матеріал створенно за сприяння мережи “Кінопалац”

Довідка

Бурлеск (фр. burlesque) – різновид розважального театрального шоу, близького до жанрів мюзиклу, кабаре й водевілю. Основними елементами такого шоу є жартівливі діалоги й монологи з еротичним підтекстом, а також танцювальні еротичні номери. Так само, як і в бурлескній поезії, в бурлеск-шоу застосовують спосіб передачі піднесеного – в низькому, а низького – в піднесеному стилі. Водночас на візуальну сторону шоу акцентують більше, ніж на його зміст. Як розважальне шоу бурлеск здобув популярність у США в середині XІХ століття. Перше знамените бурлеск-шоу – “Британські блондинки” під керівництвом Лідії Томпсон (1868 рік). У 1960-ті на тлі сексуальної революції в бурлеск проник девіз: “Менше шоу, більше тіла”.

Бурлеск як шоу почав відроджуватися в 1990-ті й уже до 2002 року перетворився на модну тенденцію. У Каліфорнії відкрився музей і проходять щорічні фестивалі бурлеску. Відомі зірки бурлеску – Діта фон Тіз (США), Іммодесті Блейз (Великобританія), Гвендолін Ламур (Великобританія), Кітті Кло (Великобританія. Фільми “Місіс Гендерсон представляє” і “Мулен Руж” розповідають про бурлеск минулого.

Попередники “Бурлеску”

Якщо вам подобається “Бурлеск”, то вам також подивитися:

Кабаре
Cabaret, 1971. Реж.: Боб Фосс. У рол.: Лайза Міннеллі, Майкл Йорк

Фільм “Кабаре” заснований на однойменному бродвейському мюзиклі, який, у свою чергу, створений за мотивами берлінських оповідань Крістофера Ішервуда. 8 премій “Оскар”. Дія фільму відбувається у Веймарській республіці в 1931 році, незадовго до приходу до влади Гітлера. Любовна драма відбувається на тлі наростання впливу нацизму, а фільм в цілому поєднує непоєднуване: мюзикл та антифашистську драму.

Шоугелз
Showgіrls, 1995. Реж.: Пол Верхувен. У рол.: Елізабет Берклі, Кайл Маклахлен

Молода танцівниця Номі приїжджає в Лас-Вегас, щоб домогтися успіху. Водій, що привіз її в місто, їде разом з її грошима й речами. У розпачі Номі ледь не кидається під колеса автомобіля, але її рятує Моллі, яка працює костюмером знаменитого в місті еротичного шоу “Stardust”. Стрічка про зворотній бік шоу-бізнесу.

Мулен Руж
Moulіn Rouge, 2001. Реж.: Базз Лурман. У рол.: Ніколь Кідман, Еван МакГрегор

Історія молодого й бідного британського поета, що закохався в зірку кабаре “Мулен Руж”, акторку й куртизанку Сатін. Фільм уперше показали на Каннському кінофестивалі. Картина виявилася унікальним сплавом кітчу, сучасної поп-культури й вишуканості класичних оперних постановок. Сюжет фільму розвивається із сюжетних ліній “Травіати”, “Богеми” та “Орфея і Еврідіки”.

Чикаго
Chіcago, 2002. Реж.: Роб Маршалл. У рол.: Рене Зелльвегер, Кетрін Зета Джонс, Ричард Гір, Квін Латіфа, Джон Рейлі

Фільм визнали гідним шести із тринадцяти оскарівських статуеток, на які він був номінований.
Головна героїня – жителька міста Чикаго Роксі Харт, яка мріє стати знаменитою, як її кумир – стервозна примадонна Велма Келлі. Щоб вийти в люди, Роксі заводить роман з Фредом, а дізнавшись, що він її обманює, вбиває коханця. Так починається історія про пригоди Роксі в чиказькій жіночій в’язниці, де вона знайомиться із Велмою. Їх обох береться захищати успішний адвокат Біллі Флінн.

Дев’ять
Nіne, 2009. Реж.: Роб Маршалл. У рол.: Деніел Дей-Льюїс, Пенелопа Крус, Маріон Котіяр, Ніколь Кідман, Джуді Денч, Софі

Лорен, Кейт Хадсон, Fergіe
За основу фільму “Дев’ять” взято кінофільм Федеріко Фелліні “8 1/2”, тож хай не дивує шанувальників мюзиклів, що видатний режисер вказаний як один із авторів сценарію. Історія всесвітньо відомого режисера Гвідо Контіні і його протистояння кризі середнього віку. Він має лавірувати серед багатьох жінок, серед яких – дружина, коханка, муза, художник костюмів і за сумісництвом довірена особа, журналістка, повія з його юності й навіть покійна мати.