У “Дзизі” триває виставка Остапа Кривдика “Ослапія”

У галереї “Дзиґа” відкрилася виставка Остапа Кривдика “Ослапія”, до якої входить інстальована графіка та відео.

Особливості цієї експозиції насамперед полягають в тому, що автор зібрав не малюнки і не роботи, а світ, творений ним на клаптиках паперу із дитинства. Він пустив глядача у свій унікальний світ – із доріг та будиночків, дерев та мостів. Світ, у який можна провалитися, як Аліса у кролячу нору. Остап – не архітектор і не математик, його будинки і міста не мають жодних обмежень та жорстких конструкцій. Вони просто виникають з-під олівця і пропонують скористатися їх гостинністю.

“Що таке Ослапія? Ослапія – це гра в місто олівцем на папері. Рубати намальовані смереки, стріляти з танчиків,  будувати собори, мости і мережі міського транспорту... Це все не є елементом раціональної поведінки матеріально стурбованого індивіда, але чудово релаксує”, – саме так пише про свій проект автор. Він не лише зумів пронести свій світ із дитинства у доросле життя, але і не дозволив йому застигнути згідно з правилами дорослих.

“Ослапія – це територія життя цифр, вісімок і нулів. Це – карта, схема, матриця, фасади будинків, що лежать на викривлених об’ємах”. А ще – це місце, куди можуть приходити друзі, адже умовно намальоване місто при цьому змушує пильно вдивлятися у своє тонке обличчя.

“Ослапія – це внутрішнє кіно, коли промальовуєш її для себе десятками варіантів ще до того, як грифель торкнеться целюлози. Це – ненамальоване, як схеми метро чи підземні комунальні комунікації”. Це кіно, яке можна дивитися у довільному просторі та часі, у довільній послідовності, кіно, яке дозволяє бути співавтором і населяти вулички власними ілюзіями.

“Ослапія – це кінчик олівця: тут не їздять видимі кораблі чи трамваї, їх треба собі уявити. Це – продивляння того, що було і що могло б бути, це проживання епох, це пам’ять паперу. Це – стерте, що обов’язково проявиться у новонамальованому”. Це те, що народилося на підлозі батьківської квартири, де Остап змалку невтомно малював свої міста, і триває, як сон чи як спогад.

“Ослапія – це ностальгія. Це – ще одна змога походити рідними вуличками поміж рідних гір, прочитати код трьох вікон, знайти парк своєї мрії”. Це – ностальгія, яка може стати реальністю. 

“Ослапія закінчується, коли закінчується її стиль – її час, її тема, її історія. Вона проживається два-три роки. Кінець є початком: кожна Ослапія є ескізом наступної”. А отже, вона не закінчиться ніколи. І це прекрасно!

А щодо виставки, то вона закінчиться 6 лютого 2011 року.

Довідка:

Остап Кривдик народився у Львові в 1979 році. Він закінчив політологічні студії у Львівському національному університеті імені І. Франка і Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. Брав участь в акції “Україна без Кучми”, був співредактором студентської газети “Майдан-Могилянка”. Зараз працює як журналіст-фрілансер і як політичний консультант у Києві.