Світова прем'єра картини відбулася на цьогорічному Берлінале. Такого ажіотажу у фестивальному палаці ще не було. Зал для прес-конференцій брали штурмом, проте кореспонденту "Пошти" пощастило потрапити усередину і почути відповіді музикантів наживо. 

Мік Джеггер: Для мене зйомки в такому фільмі були приємним досвідом. Цікаво інколи поглянути на себе збоку. Я також розумію, що така подія - коли документальна картина відкриває міжнародний кінофестиваль - виняткова. Все це дає мені зайвий привід для гордості.

- Побачене сподобалося?

Чарлі Воттс: Фільм, звичайно, дуже добре знятий. Ми виступаємо відмінно, Мік запалює. Що мені не подобається у фільмі, то це кадри з архіву. Так дратує, що років сорок тому ти сказав на камеру якусь дурницю, і зараз це прогриміло на весь світ.

Кейт Річардс: Що ти шепочеш, Чарлі? Ти там виглядаєш найкраще з усіх!

- Як ви погодилися на подібні зйомки?

Кіно - це круто. Хоча тут вся справа була в Марті. Нам часто доводиться чути від різних режисерів: "Ви така класна група, я б хотів зняти про вас фільм..." тощо. Всі вони можуть повертатися туди, звідки прийшли зі своїм фільмом. Але коли за справу береться Марті, це зовсім інша річ.

Кейт Річардс:

- Заради фільму ви, напевно, особливо старалися?

Мік Джеггер: Це було звичайне шоу "Rolling Stones". Не думайте, що коли нас не знімає камера, ми зовсім не стараємося? Ми ж старанні хлопці.

Кейт Річардс: У фільмі відображена моя робота, яку Мартін захотів запам'ятати. Я не знав,  ввімкнена камера чи ні, я просто працював. Ми навіть не бачили операторів, що дуже важливо для мене.

- Чому саме ці концерти?

Кейт Річардс: Beacon Theater менший за нинішні нічні клуби. Це малесенька кімнатка, але все-таки це театр. Є щось дивне в цьому балконі, у цьому звуці, який чути в кожному куті. Коли виступаєш там, розумієш, що це місце, для якого ти призначений.

- Важко було пристосуватися до зйомок?

Мік Джеггер: Марті мене постійно запитував: "Де ти будеш стояти під час другої пісні? Ми повинні виставити камеру й світло". "Марті, - сказав я йому, - з нами так не буває. Ти краще скажи конкретно, де я повинен бути і що робити. І я зроблю. У нас же немає хореографічної частини, як у балеті". У відповідь він пробурмотів: "Нічого не розумію".