У "Кінопалаці" можна було побачити фільм Мартіна Скорсезе "Rolling Stones. Хай буде світло!" (оригінальна назва збігається із назвою хіта "роллінгів" Shine а Light). Скорсезе знімав музикантів під час їхніх концертів у нью-йорк­ському Beacon Theater 29 жовт­ня і 1 листопада 2006 року.

На сцені з "роллінгами" - Білл Клінтон, Джек Вайт із The White Stripes, Крістіна Агілера та Бадді Гай. Концертні зйомки переплетено з документальною хронікою, старими кліпами групи й новими інтерв'ю з її учасниками. Так, наприклад, юний Джеггер на запитання, чи і в шістдесят так драйвово відпрацьовуватиме кожен концерт, відповідає: "Легко!" Що ж, місяць тому лідеру The Rolling Stones виповнилося вже 65 років. Він став офіційним пенсіонером і навіть може отримувати від держави пенсію 91 фунт на тиждень (до речі, гонорари "роллінгів" за концерт коливаються від 1,5 до 2 міль­йонів доларів), а за п'ять років за кошт Об'єднаного Королівства йому навіть поремонтують дах.

До теми

Саундтрек життя Старанні хлопці

Фільм "Хай буде світло" починається, як і личить концертному фільму, за кулісами. "Роллінги" з'ясовують, з якої пісні почати. Виявляється, музиканти заготовили списки багатьох пісень на всі випадки життя. Від пересічного фільму-концерту роботу Скорсезе відрізняє тонке уміння працювати з крупними планами: погляд режисера вихоплює то важке зітхання Чарлі Вотса після складної пар­тії на ударних, то хитру усмішку Роні Вудса, то сигарету Кейта Річардса, то висунутий язик Міка Джеггера. "Роллінги" не просто грають - вони розповідають історію. 

У фільмі "Хай буде світло" головним стало слово - світло. Скорсезе знімав фільм про виступи Rollіng Stones у вогнях рампи, про те, як вони вміють запалювати і світити. А 45 років тому Джеггера запитали, скіль­ки ще може проіснувати група: "Я не знаю, - відповів він. - Думаю, нас вистачить, щонайменше, ще на рік".