та інші історії в техніці “туш-перо”

Днями у Палаці Сапіг (Українське товариство з охорони пам’яток історії та культури), що на вулиці Коперника, відкрили виставку молодої мисткині Надії Куземко (Козак). Хоча в експозиції представлена й серія олійних робіт “Психологічні портрети”, сама художниця позиціонує себе передовсім як графік. 

Надія Куземко народилася в Запоріжжі, де на той час перебували її батьки, самі родом зі Стрийщини. Мистецьку освіту здобувала у Львівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша та  Львівській академії мистецтв на кафедрі графічного дизайну. В 1997 р. стала лауреаткою обласної премії імені Наталі Давидовської за найкращі ілюстрації до поетичних творів на конкурсі “Трикрилий птах-97”. А вже 1998 р. брала участь у розробці зразків рекламно-поліграфічної продукції для 5-ї Української антарктичної комісії. Наступного року – учасник виставки, присвяченої 130-й річниці з дня народження Івана Труша, яка відбувалася в Національному музеї імені Андрея Шептицького.

Сьогоднішня виставка є першою персональною для Надії Куземко. До слова, окрім творчості, вона активно займається педагогічною діяльністю, керує художньою студією у Центрі дитячої творчості “Веселка” м. Львова, де займається понад 50 дітей. Серед них – чимало дипломантів та переможців обласних та всеукраїнських конкурсів.

За словами мистецтво­знавця Романа Яціва, наповнена сутнісними ідеями етична складова яскраво проявляється і в творчості Надії Куземко. Художниця йде природним шляхом пізнання природи речей, уникає небезпеки одноманітності, перебуває в активному пошуку й водночас уникає систематичності у символістичному середовищі.

Художниця постійно акцентує увагу на філософських підтекстах. Наприклад, навіть виконана в техніці “туш-перо” серія “Львівські нетрі”  – це не пейзажі, а передусім намагання зазирнути в закутки душі міста. Як говорить сама художниця, вона прагне “відчути й передати життя будівель, їх загадковість та неприступність”. У техніці “туш-перо” створена й серія “Свічки”, де в образі свічок постають силуети людей та архітектурних споруд. Світлом свічки мисткиня немов намагається показати ту іскру, яка повинна жевріти в кожному із нас.

Художниця глибоко розуміє і переживає суспільні зміни, що яскраво демонструє графічний роздум “Пам’ять”. Змістовно спорідненою із ним є й робота на тему вірша “Розрита могила” Тараса Шевченка, де виразно проступають паралелі із сучасним України. А в низці робіт молода художниця ділиться особистим, найсокровеннішим (“Час любити”).

Графічні твори Надії Куземко відзначаються каліграфічністю деталей, незважаючи на мінімалістичність форм, переконують монументальністю змісту.

Олег Левицький