Алекс Максимів, канадський гітарист, про тісний український світ та музичний інтернаціонал

Канадський гітарист українського походження Алекс Мак­симів (Alex Maksymiw) сьогодні відчуває себе у Львові, як удома. Хоча останні шість років він жив, вчився і працював у Амстердамі, а до того більшу частину життя провів у Канаді, тепер музикант активно подорожує Європою, не менш активно музикуючи. Кінець листопада – початок грудня минули для Алекса Максиміва в роботі над авторським проектом, який він представив на недавньому Десятому міжнародному фестивалі “Jazz Bez” із музикантами з Канади, Португалії та Аргентини. В перерві між репетиціями відбувся і діалог музиканта із кореспондентом “Пошти”.

– Ви вже не вперше у Львові, чи пам’ятаєте свій перший приїзд сюди?

– Так. Тоді я погано володів українською, на початку було важко у спілкуванні, але все ж познайомився з музикантами, зіграв перший концерт. Так все і почалось для мене у Львові.

– У Вас є українські корені…

– Під час Другої світової війни мій дід виїхав з України до Великобританії, а згодом до Канади. Там народився мій батько, зустрів мою маму, уродженку Стрия. Світ – тісний, у тому числі і для українців (сміється).

– Особливо для українців. У той момент, коли наші громадяни шукають кращої долі за кордоном, приємно усвідомлювати, що є люди, яких, навпаки, тягне сюди...

– Мені здається, що проблема передовсім у соціальних гарантіях для українців. Хоч ця країна і дуже гарна, але кожен громадянин шукає для себе матеріальну базу. Наприклад, я вже тепер можу жити, де захочу. Маючи певні зв’язки, знайомства, концертні тури в різних країнах, я зможу себе забезпечити. Головне для мене – можливість займатись музикою.

– Розкажіть про учасників “Alex Maksymiw Project”, про те, як він виник?

– Мій квартет складається з Наталіо Суейда (Nathalio Sued), виконавця на тенор-саксофоні, Скотта Кемпа (Scott Kemp) на басу, Луїса Кандеяса (Luis Candeias) на барабанах і мене з гітарою. З барабанщиком і саксофоністом ми познайомились в Амстердамі. Наталіо родом з Аргентини, хоча тепер із сім’єю живе в Амстердамі. Луїс мешкає в Лісабоні, Скотт – у Торонто. Музику, яку ми виконували на фестивалі “Джаз без”, я написав у різні моменти життя останніх чотирьох років. Музиканти залюбки погодились на мою пропозицію відіграти кілька концертів. На фестивалі в нас загалом було шість виступів: в Ужгороді, Тернополі, Харкові, Івано-Франківську, Львові та Саноку. Запис наживо у Львові заразом стане моїм дебютним альбомом.

– Щодо складу Вашого проекту, то як впливає на музику його “інтернаціональність”?

– Важко сказати… Оскільки це джазова музика, ми не використовуємо фолькмотиви своїх націй в імпровізації. Це була б інша музика, і не відомо, як би це прозвучало. В даному випадку важливий рівень музикантів, хоча в неформальному спілкуванні ми можемо почерпнути щось один від одного в мультикультурному сенсі.

– Шість концертів за такий обмежений час відібрали, мабуть, чимало сил на переїзди, самі виступи, сейшени, проте це хороша можливість зігратись і, можливо, продовжити  серію концертів…

– Авжеж, проте найближчим часом я не планую продовження цього проекту, хоча, безумовно, хочу й надалі працювати з такими чудовими музикантами. Мені імпонує інтерв’ю Чарлі Паркера, де він говорить, що музикант має говорити з аудиторією за допомогою свого інструмента і, ще важливіше, публіка має розуміти це і вслухатись. Це те, чого я прагну, і музиканти, які тут зі мною, мені в цьому допомагають.

– Вашими учителями були Бен Мондер (Ben Monder) і Джес ван Руллер (Jesse van Ruller). Чия музика загалом вплинула на Ваше формування і яку музику Ви ще граєте, окрім джазу?

– З Беном Мондером – смішна історія. Я брав у нього кілька уроків гітари в обмін на уроки шахів з мого боку. Тому що я майстер спорту з шахів. Загалом, я слухаю різну музику: класичну, рок, поп, джаз. Уся музика відкладається у підсвідомості і так чи інакше впливає на виконавця. Граю я також різну музику. Влітку мав концерти академічної авангардної музики в Голландії. Граю і рок, і поп. Один з моїх поп-проектів називається “Boatride”. Також виступав з канадською поп-співачкою Heidi Happy.

– Скоро різдвяні і новорічні свята. Після закінчення туру плануєте відвідати батьків у Канаді?

– Так, звичайно. Буду в Торонто місяць, матиму концерти там і в Нью-Йорку, а потім прилечу до Львова. Щось мене таки  тут тримає… (сміється)

Розмовляв Юрій Середін

Усі ці речі...

Коли за два дні до концерту довелось послухати цих музикантів на джемі, не залишилось сумнівів – перед нами професіонали.

На своєму львівському концерті група виконала шість різнохарактерних творів, які добре сприймались у даній послідовності: “The Charmer”, “First Impressions”, “The Dreamer”, “Petrichor”, “On the spot”, “New-old place”. Можливо, їх назви розвинуть фантазію тих, кому не пощастило потрапити на концерт: уже незабаром він з’явиться у запису як дебютний альбом Алекса Максиміва.

Якщо пробувати відшукати для його музики стильової характеристики, то передовсім її можна визначити як contemporary jazz з елементами року. Найголовніше ж – у ній відчувається композиторська індивідуальність. Характерним є використання чітких і ясних конструкцій, теплота мелодики, лаконізм. Проте джаз – імпровізаційна музика і в деяких моментах композиції Максиміва ставили музикантів у рамки, в яких важче себе проявити хорошими імпровізаторами. Передовсім через часті зміни метрів і акордів у деяких композиціях (“Petrichor”, “First Impressions”), хоча не можна не відзначити, що й у цих порівняно складних творах музиканти продемонстрували свою майстерність.

Важливо, що, слухаючи “Проект Максиміва”, відчувався грув, тобто міцний ритмічний каркас, а це є для джазу дуже важливим. Басист і барабанщик чудово заповнювали місця пауз солістів, даючи розвиток їх ідеям. А контакт із залом чи виконавців між собою якщо й втрачався, то лише через “академічну” акустику філармонії, де чудово звучать класичні акустичні інструменти, а от звук електронних “блукає”. На щастя та здоров’я слухачів, навчений гірким досвідом одного із попередніх концертів (New Trio) звукорежисер не підзвучував  ударних… Тому, навіть попри такі суттєві недоліки, враження залу від концерту Alex Maksymiw Project залишилося вельми позитивним. На біс музиканти зіграли відомий стандарт Джерома Керна “All the things you are”.