Чжан Імоу, кінорежисер, про історію, Україну та Спілберга

Катерина Сліпченко

Чжан Імоу народився 14 листопада 1951 ро­ку у Шанхаї. За освітою фотограф. Один із лідерів дисидентської групи китайського кіно "п'ятого покоління", яка була дуже популярною у1980-х роках. Дебютував фільмом "Червоний гаолян" (1987), що одержав "Золотого ведмедя" у Берліні - там він відкрив акторку Гун Лі, що згодом стала його дружиною. Лауреат "Золотого лева" у Венеції, гран-прі в Каннах тощо. Основні роботи в кіно: "Цзюй Доу", "Щастя на годину", "Шанхайська тріада", "Дорога додому", "Герой", "Дім літаючих кинджалів", "Прокляття золотої квітки".

Видатний майстер китайського кіно Чжан Імоу колись був дисидентом і очолював кіно­групу "п'яте покоління". Тепер він став улюбленцем уряду, народу та усіх основних світових фестивалів. Канни, Венеція та Берлін удостоїли його найвищими нагородами. Минулоріч у Венеції Імоу, незважаючи на те, що знає лише китайську мову, очолював міжнародне журі, до якого  входили лише  режисери.

Днями про Чжана Імоу знову заговорили з нагоди відкриття  Олімпійських ігор у Пекіні. Саме він очолив багатонаціональну команду, яка займалася постановкою вражаючої церемонії відкриття спортивного свята. До команди не долучився, як це планувалося раніше, Стівен Спіл­берг, протестуючи у такий спосіб проти позиції Китаю стосовно конфлікту в суданській провінції Дарфур. Тож не дивно, що це запитання стало першим у розмові із "начальником режисерів":

- Відомо, що Стівен Спілберг відмовився від участі в постановці церемонії відкриття Олім­пійських ігор у Пекіні. Можете це прокоментувати?

- Мені дуже шкода, що він відмовився. Я з нетерпінням чекав на співпрацю з ним. Проте впевнений, що церемонія відбудеться на високому рівні. Відмова Спілберга ніяк не вплине на рівень церемонії. У нас, окрім Спілберга, задіяна велика команда фахівців, тож не хвилюйтеся. Все буде добре.

- Ви любите будувати свої фільми на історичному матеріа­лі. Яким у вас є спів­відношення вигадки та правди?

- Я вважаю, що правдиві історичні факти дуже важливі. Мені найбільше подобається період династії Тан, один із найбагатших у китайській історії. Я намагаюся максимально дотримуватися історичної правди.

- Мода на історичні фільми, де активно використовуються бойові мистецтва, давно була у Китаї чи її впровадив Енг Лі зі своїм успішним фільмом "Тигр, що крадеться, дракон, що зача­ївся"?

- Швидше я би сказав так: успіх фільму Енга Лі спричинив моду на такі картини у світі. У Китаї вони ніколи не були рідкісними. Але нині з'явилася можливість поєднувати бойові мистецтва, екзотику із новими технологіями. Для мене фільми у такому жанрі - поєднання краси та поезії.

- Говорячи про поезію, ви маєте на увазі візуальну красу?

- Насамперед, йдеться про візуальне сприйняття краси й поезії, про її трансформацію у візуальні образи. Краса здатна піднімати людину на вищий духовний рівень.

 - Кольори для вас мають якийсь символічний зміст чи ви керуєтеся лише естетичними критеріями?

- Немає символіки жодної. Є бажання використовувати яскраві кольори, щоб краще відображати красу й багатство тієї епохи. Вона світиться в кожній деталі. Мені подобається комбінувати візуальну красу кольору із трагедією. Навіть у моїх попередніх фільмах, далеких від бойових мистецтв, - наприклад у "Цзюй Доу", - ви можете бачити, як там, де відбувається трагедія, світ насичується кольором. Може, це і є моя символіка.

- Як вам вдається поєднувати працю продюсера та режисера?

- Я віддаю перевагу режисурі. Але іноді продюсери просять мене поставити своє ім'я  як продюсер. Бо я сам зустрічаюся  з інвесторами.

- Чому частину фільму "Дім літаючих кинджалів" ви знімали в Україні?

- На жаль, у Китаї вже не збереглося неторканих лісів. Окрім того, що в Україні фантастична природа, там усе ще дуже дешево. Тож я не пошкодував про вибір місця для зйомок. Єдине, про що жалкую, - ми провели весь час у Карпатах і не мали змоги подивитися на українські міста. У фільмі велику роль відіграє сніг. Мені здається, він робить стрічку витонченою. Але мушу зізнатися, це сталося випадково: в Карпатах того року сніг випав дуже рано - в жовтні, і я злякався, що погода зірве нам зйомки. Але  вирішив знімати в снігову погоду. Нам довелося внести безліч коректив у сценарій, але вдалося дуже гарно. Українська природа була на моєму боці.

Розмовляла
Катерина Сліпченко,
Канни - Венеція - Львів

Церемонія відкриття Олімпіади у Пекіні

Кадр із фільму "Дім літаючих кинджалів"

Марічка Ільїна

Кадр із фільму "Прокляття золотої квітки"