Після того, як великий резонанс у суспільстві викликала новина про те, що саме у День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, 27 листопада, на телеканалі  ICTV відбудеться показ російської стрічки “Ми з майбутнього-2”, телеканал вирішив відмовитися від цієї ідеї.

“У зв’язку із численними проханнями глядачів, думка яких для телеканалу надзвичайно важлива, 27 листопада ICTV зняв з показу фільм “Ми з майбутнього-2”. Показ фільму перенесено на невизначений термін”, – йдеться на сайті каналу.

Нагадаємо, у чому суть конф­лікту. 18 лютого цього року на українських екранах мала з’явитися стрічка “Ми з майбутнього-2”, проте Міністерство культури та туризму не рекомендувало її до показу через те, що “деякі епізоди картини є досить провокаційними у моральному плані й викликають особливе занепокоєння, зважаючи, що фільм передусім спрямований на молодіжну аудиторію. На нашу думку, в цих фрагментах простежується тенденція до розпалювання міжнаціональної ворожнечі та суб’єктивний погляд на історичні події”, – пояснили тоді у Мінкульті.

Ініціатором такого рішення став кінокритик та експерт комісії Міністерства культури та туризму з питань публічного демонстрування кіно й відеофільмів Ярослав Підгора-Гвяздовський, який вважає, що стрічка пропагує фашизм і неофашизм, а також розпалює національну ворожнечу. Особливе занепокоєння, зокрема, викликає сцена, де загін УПА під проводом героя (у виконанні народного артиста України Остапа Ступки) по-звірячому розстрілює мирне українське населення.

З думкою Підгори-Гвяздовського погодився й інший член експертної комісії, кінознавець Олександр Шпилюк. “Стрічка “Ми з майбутнього-2” є цілком у контексті того, що загалом відбувається у російському кінематографі. Це патріотичне кіно, де акцентується на головній ролі росіян у всьому, що відбувається.

У скандальній сцені з Остапом Ступкою четверо героїв – двоє росіян і двоє українців – потрапляють до рук загону УПА. Росіян відразу кидають до пивниці, а українцям пропонують їх розстріляти. Ті, сучасні українські хлопці, звичайно, відмовляються. Тоді вояки УПА розстрілюють мирне населення і кажуть героям: тепер ваше завдання стало легшим, адже українців більше немає і треба розстріляти тільки росіян, – розповів “Пошті” Олександр Шпилюк.

У прес-службі телеканалу ICTV повідомляли, що йтеться про скорочену версію фільму відповідно до державного прокатного посвідчення з реєстраційним номером 14.6380.2010Т від 7 жовтня 2010 року, власником якого є телеканал.

Ще один член експертної комісії міністерства, кінознавець Володимир Войтенко розповів, що правовласники стрічки  повторно звернулися по проктне посвідчення лише для телевізійного показу і отримали дозвіл. “Щодо моєї приватної думки, то я взагалі проти заборони фільмів. Як і перший раз, я ставив рейтинг “18” (категорія фільмів, перегляд яких забороняється особам віком до 18 років та дозволена тільки для дорослого глядача)”, – говорить пан Войтенко.

Утім, як вважає Олександр Шпилюк, “крім скандальної сцени, яка теоретично могла відбуватися під час війни, вкрай неприємним є загальний настрій фільму. Наприклад, від початку картини росіяни є однозначно позитивними персонажами, а українці – не дуже. Згодом під впливом росіян вони стають позитивними і починають розмовляти російською. Загальне відчуття від картини залишається таким, що українці – заблудлі молодші брати, яких треба виправляти й виховувати”.

Саме так поставилися до стрічки і активісти “Молодіжного Націоналістичного Конгресу”, які вирішили організувати 24 листопада о 13.00 пікетування телекомпанії ICTV із вимогою до керівництва каналу відмовитися від показу фільму. Організатори пікетування вважають, що спроба допустити в ефір фільм, у якому під кутом зору іноземної пропаганди викривлюються сторінки української історії, в день загальнодержавної жалоби може бути розціненим лише як “плюндрування національної пам’яті на догоду російському пропагандистському апарату”. Як розповіла “Пош­ті” Катерина Аврамчук, “дивитися цей фільм, де поливають брудом Україну, це все одно, що дві години спостерігати за тим, як поливають брудом твоїх батьків”. У планах, в разі, якщо канал не скасує показу, були і пікети Мінкульту, і широка компанія, скерована на те, щоб внести ICTV у “чорний” список”.

Звичайно, той, хто хотів побачити фільм, міг давно вже подивитися його в інтернеті. Проте варто пам’ятати, що офіційний прокат картини, на відміну від піратських копій, приносить прибуток її дистриб’юторам та творцям. Вже у лютому 2010 року продюсер фільму Рубен Атоян заявив російському виданню “Взгляд”, що сподівається на підтримку новообраної влади у показі фільму в Україні: “Я сподіваюсь на деякі зміни в уряді Україні у зв’язку із приходом Віктора Януковича”. Боротися за показ фільму в Україні Атояна штовхає й те, що “український прокат нормального хорошого фільму – це 10% каси”, - наголошував продюсер.

Свого часу негативне рішення експертної комісії Мінкульту стало першим прецедентом заборони фільму (хоч і поданої у м’якій формі) через політичні міркування, першою забороною російського фільму і першою забороною через образу національних почуттів українців. Зараз – чи не першим прецедентом, коли громадська думка не проігнорували.