Фестиваль молодих віддав данину класикам

У рамках цьогорічної “Молодості” відбудеться ретроспектива Еріка Ромера. Також покажуть знакові фільми кінофестивалю за всі 40 років його існування.

Режисерська слава прийшла до Еріка Ромеру пізно – йому було вже близько п’ятдесяти. На щастя, доля відпустила йому ще сорок років активної роботи й незмінної присутності на режисерському небокраї Європи. Він не дожив усього трьох місяців до 90-річчя.

Ромер, один з перших проповідників “політики авторства” у кіно, не хотів, щоб режисерам надавався “зоряний” статус – тому що в цьому випадку публіка починає ходити на їхні фільми зі снобізму. Йому особисто нетиражованість образу допомагала знімати кіно саме так, як він любив це робити все життя – на вулицях, з дуже маленькою групою й легкою знімальною технікою, намагаючись нічим не порушувати навколишньої повсякденності – в ім’я максимально точної фіксації її ходу.

Хоча Ромера називають однією з головних дійових осіб французької “нової хвилі”, він і від цих революційних процесів тримався дещо осторонь. З “новою хвилею” Ромер був пов’язаний насамперед ідеологічно й організаційно – як засновник “La Gazette du cіnema”, а також як автор і один з головних редакторів основного рупора кінореволюції – “Cahіers du cіnema”.

І в той же час саме фільми Ромера – особливо вісімдесятих і дев’яностих років – упізнаються в програмному заклику Франсуа Трюффо, що ставиться до кінця п’ятдесятих: “Необхідно піти з дорогих павільйонів і вийти на залиті сонцем пляжі, де жоден  кінематографіст... не посмів встановити камеру”.

Мені вдалося побачити Ромера у 2007 році, коли він привіз до Венеції свій останній фільм – “Кохання Астреї та Селадона”. Саме тоді його прес-конференція перетворилася на своєрідну лекцію:

Про “нову хвилю”

“Нової хвилі” більше немає, ми вже давно стали надто старими. Трюффо, як всім відомо, помер, але Клод Шаброль (на жаль, сьогодні вже і Клода Шаброля немає серед живих – “Пошта”) і Жак Ріветт недавно випустили по фільму, а Годар, як мені відомо, готується знімати свою нову картину. Чи однакове в нас кіно, чи ми все-таки еволюціонували – не мені судити.

Не сперечаюся, що Годар, найімовірніше, виріс як режисер, але він існує поза увагою публіки, Шаброль, навпаки, почав знімати більше комерційне кіно. Але все-таки, мені здається, всі ми залишилися вірними тим же ідеалам.

Що стосується мене, я так само ставлюся до кіно, як і колись. Я завжди надаю великого значення поетиці кінематографії. Багато в чому я дотепер дотримуюся засад, сформованих у моїх ранніх статтях”.

Про власні фільми

“Мої картини найкраще дивитися циклами. Коли французьке телебачення показувало цикл “Пори року” – по фільму щотижня – це було ідеально. Щоб дійсно зрозуміти зміст замуданного, їх треба побачити всі.Подобається вам якийсь мій фільм чи ні, але у кожному з них є те, що допомагає розуміти інші мої картини. Глядачі часто вказують мені на те, що я роблю фільми, схожі між собою, але це нормально, тому що я їх створюю повністю: пишу сценарії, у яких розглядаю предмет свого інтересу, і в той же час я ж відповідаю за їхнє екранне втілення”.

Про “Астрею та Селадона”

“Дія фільму “Кохання Астреї й Селадона” відбувається у Франції V століття, у світі німф і друїдів.

“Астрея” мала великий успіх у XVІІ столітті. Це одна з перших книг, написаних такою мовою, яку може зрозуміти й сучасний читач. Діалоги героїв гарні, зрозумілі й значимі донині. Глядач пізнає цих персонажів, нехай вони й змінені. Погортайте англійські романи XІХ століття – і виявите, що в них розглядається багато питань, до яких звертаюся і я. Я читав книги багатьох письменників XІХ століття, всі вони дуже вплинули на мене”.

Про майбутнє

“У мене немає планів на наступний фільм, мені вже важко знімати. Зараз підготовки до зйомок забирають у мене значно більше часу, ніж у минулому”.