У Музеї етнографії – поступ жіночої думки

Мало хто знає, що спосіб гасіння та нейтралізації жовтого фосфору, який застосували при ліквідації фосфорної аварії в Ожидові влітку 2007 року, як і спосіб знешкодження нафти на поверхні океану та очищення води від нафтопродуктів (за винахід якого його автору президент США Барак Обама надіслав подяку) придумала наша землячка – кандидат хімічних наук Віра Тузяк.

Чи те, що пристрій для комбінованого наповнення кровоносного русла серця  винайшла кандидат медичних наук, доцент кафедри нормальної анатомії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Уляна Галюк. Або ж про винаходи інших наших сучасниць. І, можливо, ширша громадськість про них і не знала б, коли б не виставка “Творчі жінки. Винаходи та інновації зі Швеції”, відкрита у Музеї етнографії та художнього промислу, де один зі співорганізаторів дійства – Західноукраїнський центр “Жіночі перспективи” репрезентував також стенд з переліком винаходів сучасниць-львів’янок.

Сама ж виставка (зі швед­­ського боку організована Швед­ським інститутом, Посольст­вом Швеції в Ук­раїні, а голов­не – Національним музеєм інституту і техніки у Стокгольмі, із 55 000 експо­натів якого, правда, тільки близько сот­ні придумані жінками) покликана як заохотити жінок до винахідництва та технічної творчості, так і репрезентувати, що винайдене жінками, для суспільства і справді може бути вкрай важливим.

Як розповів “Пошті” один з провідників експо­зиції Максим Артеменко, йдеться навіть не стільки про  досягнення науковців, скільки про інноваційне мислення пересічних сучасниць, які креативно підійшли до повсякденних проблем, спробувавши зробити життя більш зручним.

Так, незалежний архітектор Інгер Ларсон, яка дуже любить читати, придумала ковдру з рукавами (сьогодні це запатентований винахід і зареєстрована торгова марка – ковдру роблять в Італії, а продають у Швеції, Норвегії та Німеччині). Домогосподарка Міа Сейпель – сорочку з подвійним відворотом спереду, що дозволяє жінці годувати немовля груддю навіть на холоді, самій залишаючись при цьому в теплі. Ваня Беландер – салато-сушарку під назвою СІLA (захищену авторським правом), яку маленька фабрика у містечку Ексільстуна випустила уже 80 000 одиниць.

Зрештою, кожен із репрезентованих у Львові понад сорока винаходів шведок вартує окремого зацікавлення та уваги. Чи мова про захисну пряжку проти зґвалтування для паска на штанях, придуману Надею Б’єрк (до речі, такі пряжки тепер випускають серійно, а винахідниця має постійну роботу у своїй компанії “Виск” (Shoutout)). Чи про підкови для коней з ґуми від тракторних шин, вигадані Лоне Педерсен (нині такі використовують у війську Таїланду, а також для коней президента Росії). Або ж про зелену кнопку на мобільнику, придуману Лейлою  Улгрен – єдиною жінкою-інженером у команді розробника сучасного мобільного телефону Естена Мекітало. Наприкінці 1970-х, коли мобільні телефони були цілковитою новинкою, передбачалося, що вони працюватимуть як звичайні – спочатку з’єднання з мережею, а потім набір одного номера. Але це забирало багато часу. І виклики часто переривалися. Відтак Лейла придумала запам’ятати спершу номер на мікропроцесорі телефона, а тоді з’єднатися з мережею за допомогою зеленої кнопки виклику, завдяки чому сам виклик забирав лише дві секунди. До речі, Лейла Улгрен стала першою жінкою у 2009 році, яка отримала Премію Полгема Спілки дипломованих інженерів Швеції. 

Пристрій проти крадіжки гаманця, мобільника, сумки чи улюбленої іграшки, ЕКГ-майка, що вимірює серцебиття у домашніх умовах, велосипедне сідло для жінок у найвужчих спідницях, офісне крісло Lei, що сконструйоване для жінок і допомагає уникнути пов’язаних із роботою травм, захисний контейнер для пляшок й інші винаходи шведок – попри всі свої характеристики – є ще й свідченням: життя не стоїть на місці. І технічний прогрес – справа рук та думок не лише сильної статі.