У першому  серпневому номері "Пошти"  пропонуємо чотири вагомі, на нашу думку, події, що залишилися "поза кадром" у попередніх липневих номерах. 

Помер Михайло Пуговкін

Кіноактор Михайло Іванович Пуговкін помер близько опівдня у п'ятницю, 25 липня 2008 року, у себе вдома. Про смерть артиста повідомив "Московский комсомолец". Видання зазначає, що в минулі вихідні Пуговкіну, який хворів на цукровий діабет, домашні викликали "швидку допомогу", але підстав для госпіталізації не було. 13 липня артист відзначив 85-річчя.

Михайло Пуговкін (справж­нє прізвище Пугонькін) народився 1923 року в Костром­ській області. Незадовго до початку війни сім'я переїхала до Москви, де майбутній актор працював на заводі й одночасно займався в драматичному гуртку. 1940 року 17-річний Михайло знявся в маленькому епізоді в фільмі "Справа Артамонових", але справжнім його дебютом в кіно стало за чотири роки "Весілля". 1942-го Пуговкіна комісували з фронту після тяжкого поранення, в 1943-му він вступив до школи-студії МХАТ на курс Івана Москвіна. Закінчивши школу-студію, він працював в мурманському театрі Північного флоту, у Вільнюському театрі російської драми, а також у декількох московських театрах. Він зіграв у 102 фільмах.

"Нова хвиля" минула українців

Цьогорічний Міжнародний конкурс молодих виконавців "Нова хвиля", що вже традиційно відбувається наприкінці липня у латвійській Юрмалі, виявився не надто вдалим для голосистих представників нашої країни. Найвищим результатом - шосте місце і загальна сума 333 бали - зміг похвалитися зібраний "нашвидкуруч" гьолз-бенд "Кліпси", який вже у процесі сценічної підготовки просто в Юрмалі перейменували на "Закльопки". До речі, формація отримала ще й спеціальний приз від телеканалу МУЗ ТВ - сертифікат на створення музичного відео­кліпу і його трансляцію в ефірі. А от такий, на перший погляд, успішний проект молодого українського шоубізу, як співачка Міка Ньютон, узагалі опинилася на дванадцятій сходинці. Зрештою, чимало патріотично налаштованих глядачів фестивалю сприйняли це як заслужену кару виконавцям - адже жоден із них не спромігся заспівати ані рядка рідною мовою.

У той же час збереглася звична вже для фестивалю тенденція, коли "срібло" отримують вихованці скандальновідомого українського продюсера Олега Чорного. Вслід за Тіною Кароль та дуетом "Барселона" (нагадаємо, успішні виконавиці й у першому, і в другому випадку згодом доволі бурхливо розлучалися із своїм сценічним опікуном) друге місце на "Новій хвилі" здобула співачка Іріс. Це сценічний псевдонім Ірини Розенфельд із Керчі, котра цього року виступала за Росію.

Липневе повернення

Пам'ять двох видатних польських митців вшановували минулого місяця у Львові. У Національному музеї ім. А. Шептицького відкрили виставку робіт Йонаша Штерна "Повернення до Львова. Пейзаж мовчання". Художник, який належав до ініціаторів та чільних представників відомого в 1930-х роках мистецького об'єднання "Краківська група", народився в Калуші, а мистецьку осві­ту почав здобувати саме у Львові, в Промисловій школі. Згодом продовжив у краківській Академії мистецтв. Початок Другої світової війни також застав Йонаша Штерна, єврея за походженням, у Львові. Він пережив усі жахи львівського гетто і дивом урятувався під час його ліквідації 1943 року. Переховувався у Будапешті, а до Кракова повернувся 1945 року. Викладав у Академії мистецтв, був причетним до відродження "Краківської групи". Твори Йонаша Штерна - здебільшого абстракціо­ністські станковий живопис, графіка, монотипія - представляли на виставках у більшості великих музеїв світу. До Львова митець повернувся "Пейзажем мовчання" - наповненим різними техніками й змістом колажем, котрий дав назву й цілій експозиції напівзабутого художника.

А в дворі будинку на Личаківській, 55 звучало слово. Запис авторської декламації всесвітньо відомого польського поета Збігнєва Герберта, котрий 1924 року народився саме за цією адресою, ініціатори акції "Повернення" увімкнули в десяту річницю смерті літератора, 28 липня. Знову таким чином нагадавши львів'янам про їхніх найвидатніших земляків.

Рай і пекло в Авіньйоні

Завершився театральний фестиваль в Авіньйоні, один із найбільших та найпрестижніших у світі. Місця у готелях тут бронюють ще від зими. Квитки розкуповують задовго до початку фестивалю і у такій кількості, щоб встигнути на три-чотири вистави щодня. Усього протягом фестивалю  дають тисячу вистав, серед яких - грандіозне дійство у Папському палаці. Фестиваль від­бувався у 62-й раз під головуванням двох рівноправних директорів - француженки Валері Древіль та італійця Ромео Кастеллуччі.

Однією із найбільших подій фестивалю стала вистава "Божественна комедія" Данте (саме у режисурі Кастеллуччі). Три її частини грали у різних місцях: "Пекло" у Папському палаці, "Чистилище" в одному із міських театрів, "Рай" представили у вигляді виставки-інсталяції у церкві.