У Києві урочисто відкрився ювілейний 40-й фестиваль “Молодість”

Відкриття ювілейного кінофестивалю “Молодість” (найбільшого та найпрестижнішого кінофоруму) відбувалося дуже урочисто – у київській Опері. Пресу було заздалегідь попереджено: в коридорі потусуватися можете, а до залу – ні-ні! Мабуть, аби не порушити урочистості. Не видно було і молодих кінематографістів, для яких від самого початку і по сьогодні й створено “Молодість”.

До великих і незаперечних чеснот фестивалю належить передусім те, що стараннями його творців, особливо багаторічного керівника і душі фестивалю (хоч посади його весь час змінювалися) Андрія Халпахчі, огляд студентських робіт, ініційований режисером та педагогом Миколою Мащенком, переріс у великий міжнародний фестиваль.

Звичайно, приємно, що на сцену київської Опери піднялися такі зірки, як Фані Ардан, Жерар Депардьє, Софі Марсо та Крістофер Ламбер (багато глядачів забули, що заслужений горець Голлівуду Ламберт насправді француз Ламбер, але їм про це нагадала саме “Молодість”). І якщо Марсо та Ламбер представляли фільм-відкриття “Картахена”, то Ардан та Депардьє радше мали статус весільних генералів.

Щоправда, будь-яке весілля такими генералами може пишатися. Ложкою дьогтю у бочці українсько-французького єднання стало тільки те, що синхронний переклад відбувався російською. Тож не дивно, що Ардан переплутала Україну та Росію. Зрештою, дуже бракувало на сцені українських акторів та режисерів. Лише Микола Мащенко та Ада Роговцева привітали гостей фестивалю, та ще Роману Балаяну довірили вручити приз російському колезі. Вшановували призами рясно, але тільки росіян та французів.

Хоча російські гості “Молодості”, зокрема оскароносний Володимир Мєньшов, який переміг на фестивалі багато років тому, але “Скіфського оленя” отримав лише тепер, наголошували, що київський фестиваль ще за радянських часів був ковтком свіжого повітря.

“Молодість” берегла ці традиції. Так, я добре пам’ятаю “Молодість” 2004 року, яка напередодні виборів убралася у помаранчеві кольори. До речі, Віктор Ющенко так і залишився президентом. Правда, почесним і тільки “Молодості”. А от чинний Президент фестиваль не відвідав: надіслав привітання, яке зачитав міністр культури та туризму Михайло Кулиняк, повіявши на загалом елегантну європеїзовану церемонію душком партійних зборів і недовго помаячивши на сцені привидом минулого.

Щодо церемонії відкриття, то вона була значно елегантнішою, ніж відкриття Берлінале і значно довшою, ніж відкриття Канн. Але цілком відповідала їм і за розмахом, і за присутністю зірок. Фестиваль виріс, став зрілим і престижним. От тільки трохи шкода за тими часами, коли Президент країни та його оточення блукали залом вперемішку із прихіпованими студентами, а охорона билася в істериці. “Трогать нє вєлєлі”, – сама чула, як із розпачем у голосі скаржився один охоронець іншому. Шкода за тими часами, коли молоді режисери та їхні друзі сиділи на підлозі, за тими часами, коли… Зрештою, за молодістю завжди шкода. Але нарікання за минулим – одна із перших ознак старості. Все міняється. Змінилась і “Молодість”.

XL: 40 фільмів 40-ї “Молодості”

Продовження. Початок у попередньому числі “Пошти“

“Моя ніч у Мод” (1969 р.)
“Ретроспектива Еріка Ромера”
Дві номінації на “Оскар”. Католик Жан-Луї закоханий у Франсуазу, з якою боїться знайомитись. Одного разу старий друг запрошує Луї на вечерю до своєї коханки Мод… Один із кращих фільмів культового французького режисера.

“Мудаки: Арабески: Тато”
(реж. Вікторія Нестеренко)
“Панорама українського кіно”
Щоденна рутина простого водопровідника застрягла посередині між минулим і майбутнім. Режисерка цієї стрічки 2008-го закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого за спеціальністю “режисер телебачення”. У березні 2008-го відкрила професійну акторську агенцію Dream Cast, а в січні 2009-го створила новий проект “Місто акторів”.

“На узбіччі”
(реж. Дмитро Селюк, Світлана Гончар)
“Панорама українського кіно”
Пустеля. Зламане авто. Дівчина. Хто, як і чому опиняється на узбіччі? Автори називають свій фільм пародією на жанрове кіно. Ця стрічка також змагалася за нагороду “Кінолева”.

“Чешки”
(реж. Юлія Гоголь)
“Панорама українського кіно”
Маленька Маша живе з мамою, не вміє вимовляти звук “р” і мріє про гімнастику... Приз глядацьких симпатій “Відкритої ночі”. Чудова та зворушлива стрічка – серед тих, які претендували на призи “Кінолева”.

“Вавілон-ХХ”
(Україна, реж. Іван Миколайчук)
“Ретроспектива 20+20”
Створений за мотивами роману В. Земляка “Лебедина зграя” про перші кроки колективізації в українському селі. Жанр означений самими авторами як “народно-романтична небилиця”. Гран-прі кінофестивалю “Молодість” – у 1979 році. З того часу картина стала культовою для українського поетичного кіно.

“Життя Ісуса”
(Бельгія, реж. Брюно Дюмон)
“Ретроспектива 20+20”
У своєму приголомшливому дебютному фільмі Брюно Дюмон зображає безробітного й малоосвіченого персонажа з неймовірно обмеженими перспективами. Знуждений, мовчазний, часом жалісливий, він, окрім цього, здатний до раптових вибухів насильства. Фредді проводить більшу частину часу, вештаючись із друзяками в пошуках пригод. Одного дня Кадер, син арабських емігрантів, починає цікавитися подругою Фредді, й це обурює героя та його товаришів. Під його відстороненою зовнішністю – розпач та ненависть, які от-от вирвуться назовні. Стрічка брала участь не лише у конкурсі “Молодості”, але і Канн.

“Покажи мені кохання”
(Швеція – Данія, реж. Лукас Мудіссон)
“Ретроспектива 20+20”
FUCKING AMAL – підліткова комедія, дія якої відбувається в маленькому тихому шведському містечку Омоль – найнуднішому в світі місці. Принаймні так вважає тінейджерка Елін, яка тут мешкає. Аґнес, одна з її однокласниць, потай закохана в Елін, про що не знає ніхто, крім комп’ютера дівчини. Перший фільм режисера, якого навіть називають “новим Бергманом”. Останню його картину “Мамонт” можна буде подивитися 31 жовтня на телеканалі “Кіноклуб”.

“Віктор”
(Франція, реж. Франсуа Озон)
“Ретроспектива 20+20”
Перший короткометражний фільм видатного французького режисера, чий творчий шлях починався саме на “Молодості”.

“Айсберг”
(Бельгія, реж. Фіона Ґордон, Домінік Абель)
“Ретроспектива 20+20”
Фіона – менеджер у приміській забігайлівці. Вона мешкає у невеличкому бунгало разом із чоловіком Джулієном та двома дітьми-підлітками – Жюлем та Жюлі. Життя прекрасне. Поки... вона випадково не зачинилася в холодильній камері на роботі. Після цієї травматичної події її тягне до усього холодного, льодяного та снігового. І навіть сниться великий айсберг. Одного дня вона полишає родину та роботу з однією метою: побачити айсберг, справжній... Блискуча і дуже несподівана комедія.

“Разом нарізно”
(Китай, реж. Ванг Куан’ан)
Фестиваль фестивалів
“Разом нарізно” – це сумна історія літніх людей, які колись кохали один одного. Їх розлучила громадянська війна: він опинився на Тайвані, вона залишилася в Шанхаї, народила йому сина, вийшла заміж, народила ще двох доньок. Життя нібито налагодилося. Проте одного дня жінка отримує листа: в її коханого на Тайвані померла дружина, і він приїздить до Шанхаю по неї. Неспішна розповідь про те, що відчувають ті, хто проніс перше кохання через усе своє життя, сповнене війн, жахіть культурної революції, що відчувають їх близькі, про надії, яким не судилося збутися. Неймовірно проста історія, зроблена лаконічно і водночас глибоко. І, як не дивно, усі ці непрості ситуації герої переживають за їжею. Їх трапези слугують ланцюжком, на який нанизано події картини.