Вонг Куан’ан, китайський режисер, про Берлін, Шанхай та Голлівуд

У програмі “Фестиваль фестивалів” покажуть чудову стрічку “Разом нарізно”. Кореспондентові “Пош­ти” вдалося побачити її в Берліні, а заодно і поставити кілька запитань її творцеві.

– Розкажіть, будь ласка, про фільм “Разом нарізно”. Чи така історія відбувалася насправді?

– Усі мої фільми ґрунтуються на історіях, які відбуваються в моїй родині. Мені важко знімати кіно про те, чого я не знаю. Хоча, звичайно, такі речі трапляються в усьому світі. Я думаю, таке могло статися у будь-якій країні – у США, в Німеччині. Всюди, де людей розлучила громадянська війна.

– Люди в Німеччині, а особливо в Берліні, знають, що таке жити “окремо разом”. На яку реакцію сподіваєтесь?

– Я щасливий, що тут, у Німеччині, так само, як зараз у Китаї, родини можуть знову об’єднатися. Проте об’єднання через стільки років може спричинити проблеми, до яких люди не готові. Роки, які сім’ї провели окремо, неможливо просто забути та відкинути. Я думаю, процес об’єднання має забрати багато часу. Я знаю, що у Берліні через 20 років після падіння стіни всі ці проблеми ще не подолані. У Китаї також ми переживаємо болісний процес.

– Що для вас було особ­ливим у цьому фільмі?

– Я знімав його у Шанхаї, де знімали свої фільми такі видатні режисери, як Чжан Імоу та Чен Кайге. Я дуже ризикував.

– Нині знімати фільми у Китаї простіше?

– Думаю, так. Особливо ті, що мають стосунок до пропаганди. Усі інші знімати не складно, проте ми досі маємо проблеми із дистриб’юцією. А заробити гроші без дистриб’юторів фільм не може. Взагалі в Китаї ситуація з прокатом відрізняється від світової. Візьмемо, наприклад, “Аватар”. Всі говорять, що тут застосовані нові технології і що режисер готував стрічку десять років. Світ у захопленні, а в Китаї кажуть: “Ну і дурний!”

– Чи Голлівуд дуже витісняє китайську продукцію?

– Я би сказав, що Китай багато співпрацює із Голлівудом. Голлівуд витісняє всіх, це вже звична ситуація, адже Голлівуд – сильна та добре організована структура. І зараз він відкритий для Китаю. Я думаю, що для нас це шанс багато чому навчитися.