17 робіт різного формату та різного часу, які ще ніде не експонував, виставив “трошки хуліган у мистецтві” Юрко Кох у галереї LvivArt, об’єднавши їх назвою “Між небом та бруківкою”. Попри те, що у цих координатах могло би розміститися будь-яке місто будь-якої держави, експозиція – традиційно для цього живописця – присвячена саме Львову  і стала VII персональною виставкою художника у рідному місті.

“Життя кожного львів’янина відбувається саме між небом і бруківкою, – зауважив Юрко Кох  в анотації до виставки, – з першим “охматдитівським” криком новонародженого під небом Кайзервальду; у захованому серед кам’яниць зеленому дитсадочку імені якоїсь – там пані; у школах – технікумах – інститутах – університетах – академіях, яким несть числа; у приземистих кав’ярнях та задимлених пивних ресторанчиках, яким несть числа; у задушливих залах театрів імені Марії… та Кульчицького включно, де глядачеві місць нема; у гамірливих коридорах – кабінетах рідного Магістрату, де нас нема; у втаємничених піддашшях художньо-маніакальних майстерень… Все це перелічене, усіма помічене підкарбовується У ПРОСТОРІ МІЖ НЕБОМ І БРУКІВКОЮ”.

А точніше кажучи, Юрко Кох укотре захотів звернути нашу увагу (а малює він, як твердить сам, для львів’ян і про львів’ян) на “життя стін, дерев, дахів, трави, цеглин, бруківки, дощу та неба – і різноманітних людей серед них”. І це йому вкотре вдалося. Адже попри те, що його творчий світ навіть у найменших деталях є інакшим, ніж світ за вікном, це все-таки  світ, в якому ми або ті, хто були до нас, можливо, колись жили,  могли би чи хотіли б жити. “А насправді, то якби світ збудувати за моїми картинами – усе було би інакше, – свого часу ділився думками із “Поштою” художник, – суспільство, стосунки між людьми, навіть кольори життя би помінялись. І помінялися б на краще, бо взаємини між моїми персонажами ліпші, ніж реальні взаємини між людьми”.

Художник, якого ніколи не хвилювали жодні моди, віяння, течії та концепції, який спроможний ходити по лезу бритви між кітчем і добрим смаком, а ще долати межу вульгарності й залишатися в рамках стоїчної моральності, Юрко Кох ще раз продемонстрував землякам свою високу професійну майстерність. І вірність його непохитному життєвому кредо “бути собою”…