В оскарівських перегонах Україна точно залишиться без нагороди

Американська кіноакадемія оголосила список фільмів, які будуть претендувати на оскарівську номінацію у категорії “Найкращий фільм  іноземною мовою”, повідомляє “The Hollywood Reporter”.

Усього в список увійшли 65 картин. Уперше в історії, представлені фільми від Ефіопії (“Атлет” – спільне виробництво з Німеччиною та США) і Гренландії (“Нуумінок” – перша повнометражна стрічка в історії цієї країни).
Серед найвідоміших претендентів – традиційно учасники та переможці найбільших світових фестивалів. Зокрема, володар “Золотої пальмової гілки” Каннського фестивалю “Дядечко Бунмі, який міг згадати свої минулі життя” Апічатпонга Вірасетакула з Таїланду, володар Гран-прі цього ж фестивалю “Про людей і богів” Ксав’є Бовуа від Франції (на фото) й “Краса” Алехандро Гонсалеса Іньярріту від Мексики, яка принесла “Золоту пальмову гілку” Хав’єру Бардему, першому іспанцю, нагородженому “Оскаром” (про це читачі “Пошти могли прочитати минулого четверга. Крім того, в конкурсі бере участь екранізація “Любові й інших демонів” Габріеля Гарсія Маркеса, знята в Коста-Риці та учасник конкурсу МКФ у Венеції російський “Край” Алєксєя Учітєля, який нещодавно показали у львівському прокаті.
Україна вже вкотре опинилася не те що поза межами списку, вона навіть не висувала картину на цю нагороду. По суті, єдиним фільмом, який міг би претендувати на цю премію, було “Щастя моє”, проте його так і не показали в національному кінопрокаті, а за правилами американської кіноакадемії – тільки картини, що мали національний прокат, мають право бути серед претендентів. Більше картин, які можна було б запропонувати, не зняли в Україні.

Нагадаємо, що наша держава кілька разів намагалася наблизитися до американського кіноолімпу: до списку претендентів потрапляли “Мамай” Олеся Саніна, “Аврора” Оксани Байрак та “Ілюзія страху” Олександра Кірієнка. Проте жоден фільм навіть не потрапляв до п’ятірки номінантів.

Втім, українці свого часу і претендували, і здобували омріяну кінематографістами статуетку.

1949 р. та 1952 р. – режисер Анатоль Литвак, який народився 1902 році у Києві, номінувався на “Оскара” за фільми “Рішення перед світанком” та “Зміїну яму”, проте так і не дістав статуетку. В 20-ті роки він емігрував спочатку до Німеччини, де і розпочав кар’єру режисера. Згодом працював у Англії та Франції. Всесвітній успіх мала його “Анастасія”, де знялася Інґрід Берґман, яка за цю роль таки одержала “Оскара”. В останні роки життя він екранізував роман Франсуази Саган “Чи любите ви Брамса?”. Режисер помер у 1974 році.

1949 рік  – “Оскар” отримала харків’янка Варвара Каринська за костюми до стрічки “Жанна д’Арк”. До 40 років Каринська жила в Харкові й мала салон авторського одягу. У 1920-х виїхала з СРСР у Францію. У Парижі створювала костюми для балету за ескізами Сальвадора Далі й Марка Шагала. У 1938-му переїхала в Америку й швидко підкорила Голлівуд. Шила одяг для Марлен Дітріх, Вів’єн Лі, Інґрід Берґман. У 1952 році Варвару Андріївну номінували ще раз – за костюми до фільму “Ганс Христіан Андерсен”, але золоту статуетку віддали костюмеру фільму “Мулен Руж”. Каринська померла у 97 років у Нью-Йорку.

1978 рік – за пісню до фільму “Ти світло мого життя” “Оскар” отримала Квітка Цісик. У романтичній картині було багато музики, майже всі пісні виконувала Квітка. Оскароносну пісню “You Lіght Up My Lіfe” сьогодні можна почути у виконанні Вітні Г’юстон. Квітка Цісик підкорила Америку ще в 1970-х. Вона народилася у Нью-Йорку, але українська мова й пісні завжди звучали в родині емігрантів із Західної України. Її дивний голос допоміг розкрити батько, професійний музикант. Квітка працювала з Девідом Санборном і Майклом Джексоном. Також вона була найкраще оплачуваним виконавцем рекламних джинґлів, за допомогою її акустичного співу створювали ролики “Coca-Cola” і “Ford Motors”. Квітка померла у 45 років від раку.

1987 рік – технічний “Оскар” отримав Євген Мамут. За чверть століття роботи в Америці цьому харків’янину вдалося прикласти руку до створення спецефектів у багатьох оскароносних картинах (“Леді-Яструб”, “Брудні танці”, “Матриця”). Але “Оскара” він здобув за прийом, придуманий для “Хижака”. Так званий “еластик-ефект” Юджен (так називають Мамута в США) придумав для реклами “Рено” – машина в кадрі розтягувалася на поворотах. Цей ефект був досягнутий за допомогою спеціальних 1200 смужок-”масок” – вони у потрібний час почергово перекривали кадр, виходило, що загальний план залишається без змін, а от об’єкт на передньому розтягується. “Для “Хижака” ми вдосконалили саму систему: ось “монстр” їде в кадрі й відразу починає розтягуватися й зникати. Спеціальна трюкмашина, яку ми використовували у 1987 році, сьогодні, коли все робиться на комп’ютері, здається смішною. Але тоді на цій машині можна одночасно прокручувати вісім плівок”. Випускник Харківського політехнічного інституту емігрував у США на початку 1980-х разом з родиною.

1992 рік – за роль другого плану в комедійному вестерні “Міські піжони” “Оскара” отримав один з найвідоміших  акторів Голлівуду Джек Пеленс. Під час церемонії актор сказав: “Я українець, мене звати Володимир і справжнє моє прізвище Палагнюк”. Батьки Палагнюка емігрували в США 1906 року. Вперше його номінували на “Оскара” в 33 роки (1952 рік) за роль у фільмі “Несподіваний страх”, але статуетку він тоді не здобув. Джек Пеленс помер у 2006 році.

2004 рік – киянин Вадим Перельман  брав участь у кількох номінаціях за дебютну стрічку “Дім із піску та туману”, де зіграли Бен Кінгслі та Дженіфер Конеллі. Вадим народився у 1963 році в Києві і в 14 років виїхав з матір’ю у США.

2006 рік – два технічні “Оскари” вручили генеральному директору й засновникові компанії “Фільмотехнік”, киянинові Анатолію Кокушу (технічні номінації подаються не країною, а самою кіноакадемією). Українця нагородили за операторські крани “Каскад” і “Авторобот”. З їхньою допомогою знімалися “Титанік”, “Дванадцять друзів Оушена”, “Троя” тощо.

2010 рік – українка Віра Фарміга, яка народилася у США після того, як її батьки залишили Україну після ІІ Світової війни, була номінована на “Оскар” за фільм “Мені б у небо”, де її партнером став Джордж Клуні.