сесвітньо відомий кінорежисер Емір Кустуріца 10 жовтня оголосив про вихід зі складу журі Міжнародного кінофестивалю “Золотий апельсин” у турецькій Анталії, звинувачений у підтримці сербського геноциду мусульман у Боснії.
Фестиваль в Анталії розпочався 9 жовтня. На знак протесту проти участі в ньому Кустуріци на церемонію відкриття не прибув міністр культури Туреччини Ертугрул Гюнай.

Також через приїзд сербського режисера в Анталії відбувся мітинг, у якому взяли участь турецькі націоналісти й члени турецько-боснійської культурної асоціації. Кустуріцу звинуватили у виправдовуванні етнічних чисток під час боснійської війни 1992 – 1995 років, зокрема, масового вбивства мусульман у Сребреніце, повідомляє агентство Anatolіa.

Запрошення Кустуріци організаторами 47-го фестивалю “Золотий апельсин” відразу спричинило невдоволення у діячів кіно, режисерів і представників жіночих організацій Боснії й Герцеговини через просербську позицію, яку Кустуріца зайняв під час війни в колишній Югославії. Протестуючи проти участі у фестивалі Кустуріци, відомий турецький кінорежисер Семіх Капланоглу зняв з показу свій фільм “Мед” (картину, яка здобула “Золотого ведмедя” на Берлінале).

Кустуріці нагадали про дружбу з колишнім президентом Югославії Слободаном Мілошевичем і командиром сербських воєнізованих формувань Желько Ражнатовичем, відомим під прізвиськом Аркан. Нагадаємо, їх обох звинувачували у військових злочинах. Мілошевич помер 2006 року в тюремній камері Гаазького трибуналу, Ражнатовича застрелили 2000-го в Бєлграді.

Сам сербський режисер боснійського походження, що свого часу поміняв мусульманство на християнство, назвав в інтерв’ю телеканалу NTV обвинувачення на свою адресу безглуздими.

“Усі висунуті звинувачення не мають нічого спільного із дійсністю. Це чиясь пропаганда”, – сказав Кустуріца. “У моїх венах тече й мусульманська, і християнська кров. Це правда, що я – християнин, але все, що говорять на мою адресу, не має нічого спільного з війною у Боснії”, – зазначив кінорежисер. Свого часу в інтерв’ю кореспондентові “Пошти” він сказав, що намагається нічого не говорити про сербів, бо сербам це, зазвичай, шкодить. 

Кустуріца наголосив, що завжди виступав за єдність Югославії і проти американського вторгнення. На прес-конференції режисер подякував організаторам фестивалю “Золотий апельсин” та меру Анталії за запрошення. “Але я оголошую міністра культури цієї країни ворогом”, – сказав Кустуріца. Він також зазначив, що кілька місяців тому давав концерт зі своєю групою “The No Smoking Orchestra” в турецькому місті Бурса, де публіка й місцева влада прекрасно прийняли музикантів. Щодо ворога, то міністр мав би задуматися: свого часу Кустуріца викликав одного із сербських політиків на дуель. “Але він перелякався і не прийшов”, – розповідав після цього Куста в Каннах. Також у своїх інтерв’ю він завжди наголошував на тому, що є людиною світу і ніколи не повернеться у Боснію. Кустуріца називає себе “еміром неіснуючої країни” та із задоволенням розповідає, що прийшов нізвідки. Правда, і від свого коріння він також ніколи не відмовлявся.
Щоб переконатися, що Кустуріца справді – людина світу, варто просто подивитися його фільми. Серб Емір Кустуріца жив у Франції, відколи під час війни  зруйновано його дім у Сараєво і поки не збудував у Сербії селище власного імені Кустуріцаленд. Але майже всі свої стрічки знімає саме про цей втрачений дім. Для того, щоб зняти картину про війну в Боснії, йому знадобилося десять років.

Його називають “сербським Фелліні” або “циганським принцом”. Він родом із сербів-мусульман, його мати живе в Чорногорії, син – у Бєлграді. Викладає режисуру в Колумбійському університеті Нью-Йорка та гастролює світом із групою “The No Smoking Orchestra”.

У кіно Кустуріца з’явився справді ніби нізвідки, блискавично підкоривши 1981року Венеційський кінофестиваль стрічкою “Чи пам’ятаєш, Доллі Белл?” Його назвали балканським вундеркіндом за сумний і дотепний, сповнений описів перших пристрастей і страждань фільм. Уже через чотири роки він здобув найвищу європейську кінонагороду – “Золоту пальмову гілку” Каннського фестивалю за “Тата у відрядженні”. Другу “Гілку” він дістав через десять років за “Андеграунд”.

Устиг попрацювати в Америці – зняв “Аризонських мрійників” із Джонні Деппом і Фей Даннавей у головних ролях. Проте Кустуріца не прижився за океаном. “Я ненавиджу Голлівуд, Брюса Вілліса, Кевіна Костнера... Вони – ніхто, вони однакові, працюють на цього стерильного пана. Це гірше від будь-якої радіації”, – скаржився він в одному з інтерв’ю.
Світ Кустуріци – химерний і гротескний, населений мрійниками, закоханими оптимістами, співочими циганами та розумними тваринами. Абсурд Кустуріци є самим життям. Тим, що попри все, є дивом. Як музика, кохання та футбол. Принаймні так вважає сербський геній, який лагідно розповідає, як ненавидить югославів і знімає кіно про свій зруйнований дім.