Для львівських кіноманів жовтень почався дуже вдало – два фестивалі – Мексиканського короткометражного кіно (про яке “Пошта” докладно написала у вівторковому числі) та Мангеттенський фестиваль короткометражного кіно.

Світовий чемпіонат з кіно

XII Мангеттенський фестиваль короткометражного кіно є унікальним всесвітнім проектом та об’єднує кіноманів усього світу, адже після перегляду стрічок відбувається голосування глядачів. Цього року у битві за світове визнання зустрінуться 10 режисерів з Мексики, Хорватії, Франції, Польщі, Італії, Ірландії, Великобританії, Канади, Німеччини й Австралії. Фільм про поствоєнну Італію у кращих традиціях Федеріко Фелліні, нова школа польського кінореалізму, чарівна казка для дорослих з Канади, французька анімація про Чорний континент та інші не менш яскраві й захопливі історії про життя у різних частинах світу представлені на фестивалі цього року. Конкурсну програму побачать одночасно усі шість континентів, покази відбуваються у 200 містах світу. Результати всесвітнього голосування оголосять 3 жовтня у Нью-Йорку. Подивитися стрічки та віддати свій голос за ту, що найбільше сподобалася, ще можна 2 жовтня у “Кінопалаці”.

Що цікавого? Можливість відчути себе одним цілим із усім світом.

Про Галичину в Галичині

Українське кіно, на жаль, є не частим гостем на українському екрані. Тож кожна його поява є справжньою подією. Стрічка львів’янки Олі Онишко, яку вона поставила спільно із ліванкою Сарою Фархат “Три історії Галичини”, розповідає про те, як можна у кривавій м’ясорубці воєн та катаклізмів залишатися людьми, як різні нації можуть співіснувати на одному подвір’ї без сутичок та бійок. Здається, прописні істини. Проте як часто у ХХ столітті їх дотримання стало подвигом…

Перша історія – єврейська. Про родину в Бориславі, яку переховувала українка, чий син служив у нацистській поліції. І як потім ця родина переховувала її сина від радянської влади. Друга – українська. Про Олю Ільків (на фото), зв’язкову УПА, у якої відібрали дітей, про польського священика, який дбає про українські храми та єврейські цвинтарі… Цей фільм про маленьку територію землі, територію, яка палала і разом з якою горіли її мешканці. Фільм про землю, затиснуту між Гітлером та Сталіном.
Стрічку було показано у програмі українського павільйону на Каннському кінофестивалі, а її українська прем’єра відбулася на фестивалі “Кінолев” у Львові. Тепер її можна буде переглянути 6 жовтня в “Кінопалаці”.

Що цікавого? Змога дивитися кіно про власну історію у себе вдома.

Від маніяків до Facebook

Знаменитий Девід Фінчер запропонував свій погляд на історію створення популярної соціальної мережі Facebook її засновником Марком Цукербергом. Стрічка є екранізацією роману Бена Мезрича “Мільярдери мимоволі: альтернативна історія створення Facebook”.

Комп’ютерний геній Марк Цукерберг вже у 26 років посідав 35 місце в рейтингу найбагатших людей, за версією журналу Forbes, з капіталом в 6,9 мільярда доларів. Його соціальна мережа цього літа прийняла свого 500-мільйонного користувача, а жовтневий випуск журналу “Vanіty Faіr” присудив йому перше місце у списку найвпливовіших людей в інформаційному світі.

У фільмі Цукерберга, проте, показали інтриганом та аутсайдером, якого виключили з елітних братств Гарвардського університету. Увага фільму також загострюється на судових позовах, поданих трьома молодими студентами, які стверджували, що він украв їхні ідеї.

Цікаво, що з усього цього зробить Девід Фінчер, режисер культових “Семи” та “Бійцівського клубу”, а також знаменитих “Зодіаку” та “Дивовижної історії Бенджаміна Баттона”. У фільмі ми побачимо Макса Мінгеллу, сина режисера Ентоні Мінгелли, та поп-зірку Джастіна Тімберлейка. Проте ніхто з людей, які працюють у Facebook, не брали участі в зйомках.Фільм щойно вийшов у США, а Голлівудом ходять чутки мінімум про п’ять оскарівських номінацій.

Цікаво, що Фінчер ніколи не користувався Facebook, а Марк Цукерберг фільму дивитися не хоче. Щодо львів’ян, то вони можуть зробити це з 21 жовтня у “Кінопалаці”.

Що цікавого? Не часто нас тішить новими фільмами режисер такого рівня, як Девід Фінчер. Крім того, важко переоцінити місце Facebook  у нинішньому суспільстві.