Днями за поданням Генпрокуратури Вищий адміністративний суд України скасував рішення Київського апеляційного господарського суду  про скасування наказу Кабінету Міністрів України про обов'язкове дублювання, озвучування та субтитрування українською мовою фільмів іноземного виробництва на території України. Скасованим залишилося лише положення про встановлення квот, впроваджених свого часу Кабінетом Міністрів України. Адже, відповідно до рішення Конституційного Суду, перекладові державною мовою підлягають 100 % фільмокопій. Отже, встановлення квоти суперечило б рішенню КС, яке оскарженню не підлягає.

Ця судова тяганина давно уже усіх заплутала, адже крапку у ній нібито поставив Конституційний Суд України, який ще у грудні минулого року забов'язав усіх суб'єктів кіноринку до того ж таки обов'язкового дублювання, озвучування чи субтитрування. Також зайвим був і наказ міністра культури та туризму Василя Вовкуна про ненадання прокатних посвідчень фільмам, де ці самі дубляж, озвучування чи субтитрування відсутні, адже рішення Конституційного Суду і так зобов'язує державну службу кінематографії до таких дій. Проте наказ цей українське законодавство ніяк не заперечував. 

А поки у залах суду інтерпретують українські закони, україн­ський кіноринок розвивається. Попри всі песимістичні прогнози, за останній час прибутки від кінопрокату зросли на 4 % за перше півріччя цього року. Ті 4 % у грошовому еквіваленті становлять 6,3 млн грн. Саме на таку суму за січень - червень 2008 року збільшилися надходження, які становили 151,5 млн грн. Про це повідомляє міжнародна асо­ціація виробників і дистриб'юторів фільмів "Motion Picture Association" (MPA).

Згідно з даними MPA, за перше півріччя минулого року надходження від кінопрокату в Україні становили 145,2 млн грн. Тобто скидається на те, що ситуація налагоджується, українська мова стає у кінотеатрах звичною.

Одним із останніх сплесків мовного "супротиву" був випадок із прокатом французької картини "Астерікс на Олімпійських іграх". Нагадаємо, що картина спочатку не отримала прокатного посвідчення і вийшла у прокат із запізненням, лише тоді, коли було здійснено український дубляж. Заради цікавості і з огляду на скандальну ситуацію кореспондент "Пошти" порівнював обидва переклади: український виявився кращим, хоча пропустив повз вуха сцену де Цезар-Делон промовляє монолог, скомпонований із назв класичних делонівських філь­мів. Тобто в українському перекладі вони теж звучали, але менш акцентовано. І український, і російських переклади були адаптовані до реалій тої чи іншої країни (зрештою, як і французький оригінал), тож важко заперечувати рацію Державної служби кінематографії, яка відмовила дистриб'ютору, компанії "Синергія", у прокатному посвідченні, вимагаючи українського дубляжу.

Найкращими перекладами за півроку існування обов'якового дубляжу можна вважати переклади мультфільмів. Серед останніх - "Кунг-фу Панда" та "Волл-І". Проте очевидно, що у Львові український дубляж не викликав заперечень. Тож "Пошта" вирішила поцікавитися, як у регіонах, де впровадження української мови відбувається "зі скрипом", існує кіноринок через півроку після обов'язкового дублювання.

"А ви погляньте на форум нашої кіномережі, - порадив журналістові "Пошти" начальник відділу планування мережі "Кіноцентр", що об'єднує в Харкові чотири кінотеатри загалом на 10 залів, Олександр Литвинов. - Глядачі проклинають українські переклади!" За підрахунками пана Литвинова, з лютого по липень цього року відвідуваність кінотеатрів у Харкові впала на 30 %, порівняно з аналогічним періодом минулого року.  "А чотири "позитивних" відсотки Батрух (Богдан Батрух - генеральний директор кінокомпанії B&H Film Distribution. - "Пошта") із Вовкуном одержали, приплюсувавши січневі збори. В січні, нагадаю, відвідуваність кінотеатрів була рекордно високою, а "дубляжні проблеми" тільки починалися. Тепер же ж глядачі просто не хочуть ходити в кіно, у зв'язку з тим, що там показують фільми українською мовою", - обурюється харківський менеджер.

Про маніпуляцію цифрами, зокрема "чотирма відсотками успіху", говорить і продюсер київської компанії "Артхаус­траффік" Денис Іванов. "Ринок за цей період мав би збільшитися на 30-40 %, а насправді ми спостерігаємо суттєве зменшення. Загальна динаміка відвідуваності кінотеатрів є негативною, в окремих регіонах спостерігається серйозний спад. Наприклад, у Криму - до 50 %, в Одесі, Харкові, Дніпропетровську - до 40 %. Один із кінотеатрів у Дніпропетровську взагалі майже перестав функ­ціонувати. В той же час у західних областях України касові збори суттєво не виросли", - підсумовує перше "дубльоване" півріччя пан Іванов.

Проте Денис Іванов схильний пов'язувати ці процеси не стільки із питанням самого дублювання українською, скільки з самою PR-кампанією, що розгорнулася довкола нього. Наприклад, певні групи радикальніше налаштованих російськомовних громадян із принципу перестали відвідувати кінотеатри. І хоч керована паном Івановим компанія, за його словами, встигла передбачити певні стратегічні моменти, що дозволило їй вижити й далі працювати і розвиватися, та він вважає, що питання переходу на українську мову в кіно на державному рівні було вирішене "не цілком правильно".

До речі, дубляж (повна заміна голосів оригіналу на голоси дубляжу, що є найкращим для дитячих фільмів. Проте у випадку з іншими фільмами, особливо тими, де знімалися непересічні актори, дубляж може перешкоджати цілісному сприйняттю картини), набільш дорогий вид кіноперекладу, згідно із законом, може замінятися озвучуванням (накладанням одного чи кількох голосів на голоси оригіналу. Його перевагою є те, що він дозволяє чути голоси улюблених акторів і коштує менше, ніж дубляж) або субтитруванням (текстовим перекладом, що розміщається унизу екрана. Саме такий вид перекладу використовується на всіх кінофестивалях,  найкраще пасує для арт-кіно і є відносно дешевим). 

Здавалося б, у цій справі, через майже сімнадцять років незалежності України, вже нарешті поставлено крапку. Проте навіть після рішення Конституційного Суду де-не-де виникають різночитання статті 14 закону України про кінематографію, адже там сказано, що фільми "також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин ". Тож дехто вважає, що це дає можливість дублювання фільмів російською мовою із субтитруванням українською. До речі, саме так і роблять виробники відеопродукції, виконуючи рішення Конституційного Суду доволі формально, але про це - іншим разом. Тим часом варто зачекати, чи знову не сколихне кіноринок який-небудь судовий позов.