Завтра на великій сцені відкриває сезон театр імені М. Заньковецької

Відкриваючи свій черговий – 93-й театральний сезон, який на великій сцені театру стартує завтра виставою “Сватання на Гончарівці” за твором Г. Квітки-Основ’яненка, заньківчани в  особі свого головного режисера та художнього керівника Федора Стригуна запевнили: попри всезагальне подорожчання ціни на квитки тут наразі піднімати не планують.

Ця новина особливо приємна ще й через те, що у найближчих планах театру імені М. Заньковецької аж шість прем’єр. Про них серед розмов про сучасну суєту суєт не лише в державі, а й у житті кожного окремого громадянина, про відсутність театральної критики та доброї сучасної драматургії тощо і пішла мова на попередній зустрічі з пресою усіх задіяних до прем’єрних показів режисерів театру.

Уже минулого четверга на камерній сцені власну версію “Дами з собачкою” Чехова презентувала народна артистка України Таїсія Литвиненко. Захоплена як режисер темою любові, а ще можливістю відкрити в акторах, з якими випадає працювати, щось особливе, Таїсія Йосипівна створила цю виставу не на противагу своїй колезі Аллі Бабенко (чия сценізація “Дами…” свого часу отримала дуже теплі відгуки і не тільки у Львові), а головним чином під народного артиста України Ярослава Муку. Аби він, та й не тільки він, зайвий раз увірували – життя прекрасне.

Дивовижну постановку “Небилиці про Івана, знайдені в мальованій скрині” втілює зараз заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський. Мова йде про кіносценарій авторства Івана Миколайчука про “шлях душі до істини”.  Написаний у 1983 році цей кіносценарій, ставши лідером політично-студійних сценаріїв та отримавши вирок “Вважаємо подальшу роботу безперспективною”, буквально підкосив актора, пришвидшивши його відхід із цього світу.  На театральній сцені “Небилиці” будуть поставлені вперше. Як зізнався на запитання “Пошти” Вадим Сікорський, спочатку він хотів ставити схожий за настроями твір румунського автора. Але перечитавши за порадою Федора Стригуна “Небилиці”, він втратив будь-які вагання, чий саме твір взяти в роботу. До речі, уже є дата прем’єри – 30 жовтня. Варте уваги, що паралельно Вадим Сікорський працює над ще однією театральною прем’єрою – казкою “За щучим велінням” за Марком Кропивницьким.

Народна артистка України Алла Бабенко теж має зараз над чим думати. Її думки не відпускає  чеська п’єса “Ромео, Джульєтта і темрява” про право на щастя людей незалежно від віку. Режисерка, для якої набагато важливіше проникнення у сутність речей, ніж хвилинна слава, та її власний внутрішній світ, який витворювала роками, Алла Григорівна і цього разу, вочевидь, змусить глядача думати і співпереживати.

Властиво, оця спонука до думання є визначальною для того, аби той чи інший твір у цьому театрі був взятий в роботу. На цьому вкотре наголосив журналістам Федір Стригун, який, до слова, зараз теж як режисер має що робити. Він ставить “Невольника” Марка Кропивницького (переробку поеми Шевченка), який свого часу з успіхом уже йшов на заньківчанській сцені.

Не залишився без роботи і народний артист України Григорій Шумейко. Схильний до постановок, які мають перегук із больовими точками суспільно-політичного сьогодення, Григорій Шумейко і цього разу собі не зрадив. “Мина Мазайло” Миколи Куліша – п’єса, яку – коли була написана – поставили майже всі великі театри України, завдяки Григорію Шумейку отримає ще один варіант – уже сьогоднішній – на “заньківчанській” сцені. І її мотивація, попри всі інші моменти, ще й така: зустріч із драматургією світового зразка (якою є творчість Миколи Куліша) просто не може бути нецікава.

Як і не може бути нецікавою справжня творчість!