Українське кіно, попри усі негаразди вдома, традиційно доволі впевнено почуває себе на світових фестивалях. Пропонуємо вам фестивальні мандри трьох українських картин, що вже встигли здобути міжнародну славу, проте ще не вийшли в український прокат. Тож тішимося за своїх, зичимо перемог і чекаємо зустрічі з ними на українських кіноекранах.
“Глухота” Мирослава Слабошпицького
Короткометражний фільм українського режисера Мирослава Слабошпицького “Глухота” з циклу “Мудаки. Арабески” увійшов до десятки фіналістів короткометражної програми на американському кінофестивалі в Марта Віньярд, (штат Массачусетс).
“Цей кінофестиваль вважається одним із 25 найкращих кінофестивалів світу в 2010 році за версією впливового американського журналу MovieMaker Magazine”, – повідомили у прес-службі компанії “Артхаус Трафік”.
До програми кінофоруму відбираються тільки ті фільми, які вже були представлені на провідних кінофестивалях світу – “Санденсі”, “Берлінале”, в Каннах, Торонто, Венеції тощо.
Нагадаємо, що в лютому 2010 року фільм Слабошпицького, знятий за участю глухонімих непрофесійних акторів, представляв Україну в конкурсі Берлінського кінофестивалю.
Крім того, “Глухота” майже одночасно візьме участь у короткометражній конкурсній програмі цьогорічного 15-го МКФ у Спліті. Час проведення фесту – 11 – 18 вересня 2010 року.
Фестиваль щороку проходить у курортному місті Спліт на адріатичному узбережжі Хорватії та позиціонує себе як форум модерного, контраверсійного, експериментального й радикального кіно.
Впродовж тижня глядачі побачать конкурсну програму повного і короткого метру, а також програми відеоарту й перформенсу.
Split Film Festival є одним з найстаріших і найповажніших хорватських кінофестивалів. Свого часу його гостями були Кріс Маркер, Саллі Поттер, Клер Дені, Ларс фон Трієр та інші відомі кінематографісти.
“Глухота” – перший український фільм за всю історію існування фестивалю, що ввійшов до програми Марта Віньярд.
Короткометражну програму покажуть за 13 днів до української прем’єри,
10 вересня о 19.00 в Capawock Theatre, повідомляє kinokolo.ua.
Нагадаємо, що 23 вересня у Києві розпочнеться прокат альманаху “Мудаки. Арабески”. Стрічку мають показати у всіх великих містах України, зокрема і у Львові. Після того цю блискучу збірку короткометражок мають випустити на DVD. Дев’ять стрічок із альманаху, в тому числі й “Глухоту”, львів’яни бачили під час фестивалю “Кінолев”.
“Я пам’ятник собі” Дмитра Тяжлова
Ще один учасник цьогорічного “Кінолева”, документальна стрічка “Я пам’ятник собі” Дмитра Тяжлова відібрана для участі у конкурсній програмі Румунського міжнародного кінофестивалю (ROIFF). Кінофорум пройде у жовтні 2010 року в Бухаресті.
Фільм також було відібрано до конкурсної програми 5-го фестивалю Human Rights у Сараєво, який від будеться з 10 по 15 листопада, а також до CinePecs film festival в Угорщині. “Я пам’ятник собі” розповідає історію ексцентричного пана Євгена Хватова. З дитинства він демонстрував дивну любов до могилок, зараз є автором понад100 пам’ятників. Цей чоловік відіграє у своєму середовищі важливу соціальну роль: привертає увагу до пам’яті та примирення, створюючи пам’ятники на честь людей, котрі знайшли вічний спочинок у маленькому західноукраїнському місті, повідомляє kinokolo.ua.
На відміну від “позаконкурсних” “Мудаків”, стрічка Дмитра Тяжлова брала участь у конкурсній програмі “Кінолева” і перемогла у номінації “найкращий документальний фільм”.
Раніше фільм брав участь у низці фестивалів: NYC kinofest (Нью-Йорк, США, лютий 2010), Docudays (Київ, Україна, березень 2010), GoEast Film Festival – (Вісбаден, Німеччина, квітень 2010), “Золота пектораль” (Трускавець, “Золота Пектораль” у номінації “Таємниці історії”), Krakow film festival (Краків, Польща, травень 2010), – “Відкрий Україну” (Київ, червень 2010 – перше місце у телеконкурсі “Українське село” та третє місце у телеконкурсі “Надзвичайний сучасник”), Brave festival (Вроцлав, Польща, липень 2010), Tranzit (Познань, Польща, серпень 2010).
Також фільм відібрано до конкурсної програми CinePecs Film Festival (Угорщина).Румунський міжнародний кінофестиваль започаткований 2005 року за участю фільмів з України, Росії, Молдови, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Болгарії, Туреччини, Греції та власне Румунії. Від початку особливістю фестивалю стала спеціальна секція “Жінка в кіно”. “Нині ROIFF спрямований на розвиток мистецтва кіно, підтримку виробництва у країнах Європи та Чорноморського регіону, а також і режисерів-жінок”, – зазначають засновники кінофестивалю, представники “Артіс-фонду”, йдеться на сайті kinokolo.ua.
“Щастя моє” Сергія Лозниці
Стрічка Сергія Лозниці “Щастя моє” візьме участь у фестивалі XІ Відкритого фестивалю кінокраїн СНД, Латвії, Литви й Естонії “Кіношок-2010”, що відбудеться з 12 по 19 вересня в Анапі.
“Щастя моє” стало першим українським фільмом у повнометражному конкурсі Каннського кінофестивалю, а також брала участь у російському “Кінотаврі”, де отримала приз кінокритиків та другий за значенням приз – за режисуру.
Нагадаємо, “Щастя моє” – ігровий дебют всесвітньо відомого документаліста Сергія Лозниці. Дія фільму відбувається у Росії, йдеться у ньому про далекобійника, який загубився десь у темних закапелках російської провінції. Зйомки, однак, відбувалися в Україні за українські, німецькі й голландські гроші (з українського боку продюсером картини стала Sota Cinema Group), а оператор Олег Муту й актор Влад Іванов, відомі за фільмом Кристіана Мунджу “4 місяці, 3 тижні й 2 дні”, що здобув “Золоту пальмову гілку” 2007 року, приїхали з Румунії. Отож, склад знімальної групи був інтернаціональним. Шість років тому, за словами режисера, вже був сценарій, потім – пошуки фінансування, і за цей час він зняв ще п’ять документальних фільмів, деякі персонажі з них навіть опинилися серед героїв “Щастя мого”. Із документального кіно перейшла в ігрове і манера зйомки, що також підсилює емоційний ефект картини.
Крім української стрічки, у конкурсі представлені “Вир” Гітіса Лукшаса (Литва), “Щирий полудень” Носира Саідова (Таджикистан), “Ляльки” Чингіза Расулзаде (Азербайджан), “Масакра” Андрія Кудиненка (Білорусь), “Не дивися в дзеркало” Сурена Бабаяна (Вірменія), “Ойпирмай, або Дорогі мої діти” Жанни Ісабаєвої (Казахстан), “Постскриптум” Ялкіна Туйчієва (Узбекистан), “Весілля у Бессарабії” Наполеона Хелміса (Молдова), “Світло-Аке” Актана Арим Кубата (Киргизія), “Снігова королева” Марка Раата (Естонія), “Елізіум” Андрєя Ешпая (Росія), а також російська “Вівсянка” Алєксєя Федорченка, що бере участь у Венеціанському кінофестивалі.