Маркіян Галабала, чия виставка світлин “Історія одного сходження…” відкрилася у галереї “Яровіт”, ніколи раніше не думав, що колись демонструватиме ширшому загалу вихоплені його фотокамерою із лету життя моменти. Ба більше – що намагаючись підкорити гірські вершини, зважатиме не лише на свою та чужу безпеку, а й на те, аби зафіксувати у вічку фотооб’єктива красу навколишнього пейзажу.

Львів’янин, випускник Львівської академічної гімназії, а згодом юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, що сьогодні практикує як адвокат в українській столиці, гірським туризмом та фотосправою зацікавився ще у школі. Адже дуже багато у житті кожного з нас залежить як від нас самих, так і від тих, хто поруч. Склалося так, що поруч із Маркіяном Галабалою та його приятелями, що вирішили відвідувати природничий гурток у рідній гімназії, опинився закоханий у гори вчитель хімії Ярослав Козак, який і прищепив хлопцям любов і до “диких”мандрів, і до гір. Любов, що з часом не минула, а тільки зміцніла. Бо після Карпат – зокрема, Маркіянові Галабалі – захотілося пізнати інші висоти (Крим, Кавказ тощо). Так він захопився альпізнімом – була б тільки сила та можливості усе задумане зреалізувати.

Світлини, що становлять зміст виставки “Історія одного сходження” – спроба автора поділитися побаченим улітку цього року в Сванетії та Хеві. “Вроджена витонченість допомогла майстрові створити вишукані імпресіоністичні композиції, – пишуть про молодого автора в анотації до експозиції, – що передають не тільки ілюзію присутності, але й дарують справжню естетичну насолоду від побаченого”. Цікаво, що для Маркіяна – це не перше представлення власних фоторобіт ширшому загалу. Ще під час навчання в університеті імені Івана Франка він взяв участь у виставці художньої творчості студентів-юристів.

“Раніше мені подобалося знімати всього по трохи, – поділився думками із “Поштою” Маркіян Галабала. – Але тепер юридична праця залишає на це мало часу. Однак те, чому мій фотооб’єктив, напевно, не зрадить ніколи, – гори. Саме вони допомогли мені виховати  в собі сміливість, терплячість, силу волі… І саме гори, як ніщо інше, – дозволяють  людині максимально відпочити від суєти сучасності…”