Помер Олесь Ульяненко

Звістка про смерть одного із найбільш харизматичних літераторів нової генерації в середу миттю поширилася передовсім інтернет-спільнотами. Чому? Від чого? Як? – навзаєм задавали собі запитання ті, хто знав 48-літнього письменника або читав “Сталінку”, “Дофіна сатани”, “Зимову повість”, “Богемну рапсодію”, “Вогнене око”, “Сина тіні”, “Знак Саваофа”, “Серафиму”, “Квіти Содому”, кримінальну мелодраму “Там, де Південь” чи просто стежив за скандалом довкола останнього завершеного роману письменника – “Жінка його мрії”.

Нагадаю, минулоріч сумнозвісна Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі визнала цей роман “пор­нографічним”. Ульяненко створив прецедент, подавши на НЕК до суду

Порнографією роман визнала експерт Нацкомморалі Варвара Опанасівна Ковальська, яка не є філологом за освітою. Це викликало незадоволення української інтелігенції. Незалежна комісія не знайшла в романі жодних ознак порнографії. Голова Національної спілки письменників України, а також Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Володимир Яворівський написав звернення до Нацкомморалі, де закликав “не виставляти Комісію на посміховисько, а знайти цивілізований вихід із ситуації, що склалася”. Члени самої Нацкомморалі теж не погодились з виснов­ком В. О. Ковальської – про це заявили пресі Андрій Курков та Павло Мовчан. У результаті Ульяненко вніс деякі правки в текст книги, а НЕК відкликала своє рішення.

Тепер же, як повідомив у своєму блозі журналіст і письменник Сергій Руденко, НСПУ виділила на похорон Ульяненка аж ... 300 грн. Єдиною родиною покійного є старенька мама, котра просить привезти її сина та поховати в рідному Хоролі. Організацію похорону взяли на себе колеги по перу Сергій Батурин та Михайло Бриних, а гроші, знову ж таки, збирали, кинувши заклик у соціальні мережі. “Громадянської панахиди в спілці не буде: друзі вважають, що сам Ульяненко цього не хотів би й не схвалив”, – повідомив “Друг читача”.

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Ульянов Олександр Станіславович) народився 1962 року в Хоролі. Служив десантником в НДР та Афганістані. 1997 року за роман “Сталінка”, внесений сьогодні до шкільної програми, був відзначений малою Шевченківською премією.

“Судячи з того, як усе в Україні складається (обрання Бандюковича), думаю, скоро звідси поїду”, – висловився письменник на одній зі своїх останніх чат-конференцій.