Видатний сценограф відсвяткував 80-річчя

Предки його родини у ХIV столітті, “покинувши Італію і власне невеличке князівство під Неаполем, розділилися на кілька ліній. Одні осіли в Прусії і Австрії, інші в Інфлянтах, де заснували місто Борхів, неподалік Риги, інші переїхали в Галичину, осівши в Кудринецькому замку, Сокалі, Ярославі, що у Польщі. Один із прадідів, одружившись із православною княжною Анною Козика, перейшов з римо-католицького на греко-католицький обряд. Відмовився від усіх титулів, прізвищем залишив своє ім'я Кипріян…”

Так описує своє походження у книзі спогадів “Усе в минулому” народний художник України, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка та премії імені В. Клеха ( США), головний художник Національного українського академічного драматичного театру імені М. Заньковецької Мирон Кипріян. Уродженець Львова, випускник тоді ще Львівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва, який понад 50 років свого життя присвятив творчій праці із заньківчанами, святкуючи днями 80-ліття, став також соленізантом  виставки у Національному музеї у Львові.

Попри те, що створив за життя понад 350 сценографій, чимало з яких вважалися вибухом у мистецтві оформлення сцени не лише в Україні, а й Росії, Мирон Кипріян вирішив у рамках виставки показати землякам не стільки сценографічні роботи (хоча  добрий десяток таких теж представлено), скільки своє малярство. Грань таланту, яка широкому загалу не є відома. Цікавою виставка є і з іншого  боку – художник малює портрети відомих особистостей, пов'язаних з історією роду Кипріянів, а також пейзажі із їхніми родовими замками та заміськими віллами, чимало з яких до сьогодні не збереглися або від яких лишилися тільки руїни. Мирон Кипріян реконструює їх по пам'яті або послуговуючись старими світлинами чи історичними замальовками,  вкладаючи у них не тільки замилування зображуваною архітектурою, а й ностальгію за аристократичними часами, за втраченими через війни та зміни влади можливостями, за власною юністю.

Іноді не цілком здаєш собі справу, з якими людьми випадає щастя жити в одних координатах. Мирон Кипріян – людина, яка разом із кількома поодинокими іншими митцями, не просто творить сценографію, а визначає її характер і хребет в Україні. Творець, який ніколи і нікому не належав, ретельно уникаючи компромісів із власною совістю, особистість із тонкими естетичними смаками і глибинним відчуттям часу, ерудит, який уміє переконати у своїй правоті інших, Мирон Кипріян, як акцентували на урочистості про нього – чоловік, який у сценічному мистецтві – епоха!
Здоров'я і сил вам, Мироне Володимировичу! Многая літа!