Знана художниця відзначила 80-ліття

Виставка “Акварель. Художній текстиль” відомої львівської художниці, заслуженого діяча мистецтв України, професора Львівської національної академії мистецтв Марти Токар у Національному музеї у Львові зібрала море шанувальників мисткині, яку знають також як авторку вбрання для Державного народного хору імені Г. Верьовки (замінила короткі спідниці хористок на статичний образ, закорінений у візантійській іконі), академічної капели “Трембіта”, ансамблю “Верховина”, “золотого” голосу України Ніни Матвієнко та інших не менш знаних виконавців. Цими днями Марта Токар відзначила 80-річчя.

“Кожен ювілей – свято, коли про ювіляра говорять тільки гарні слова, – коментує “Пошті” подію мистецтвознавець Галина Стельмащук. – Однак про Марту Токар такі слова говоримо і без огляду на ту чи іншу у її житті дату. Народжена в родині Луненків на Воронежчині вона, свого часу волею долі потрапивши на Галичину, так глибоко відчула українців, українське мистецтво, що стала однією із провідних вітчизняних художниць передовсім у галузях ручного ткацтва та костюмології. Але головним є навіть не це, а інше: Марта Токар – дивовижна людина – дуже світла, чуйна, толерантна і працьовита. А ще – попри вік – надзвичайно енергійна. Далеко не кожна молода людина має стільки енергії, як ця унікальна жінка”.

Дехто каже, що загадка Марти Токар у настанові не зупинятися. Активна учасниця вітчизняних та міжнародних симпозіумів, пов’язаних із текстилем (серед яких – Міжнародний симпозіум мистецтва волокна “WT-Kowary”), художниця уже має не тільки українське, а й міжнародне визнання. До речі, її авторський килим “Любов та мир” минулого року відзначили премією ім. Агнєшки Сінкевич. Але знову ж таки важить не це – а налаштованість Марти Токар до глибоких експериментів, зокрема, у нетканому текстилі, до якого прийшла через народне килимарство.

Що цю жінку шанують однаково як за талант, так за доброзичливість та людяність, засвідчило урочисте відкриття її вернісажу. Промовці – директор Національного музею у Львові Ігор Кожан, ректор Львівської національної академії мистецтв Андрій Бокотей, мистецтвознавець Роман Яців, директор Львівського державного коледжу декоративного й ужиткового мистецтва ім. І. Труша Василь Откович, директор Івано-Франківського художнього музею Михайло Дейнега, учениця Марти Токар і зараз її колега по кафедрі текстилю Львівської національної академії мистецтв (яку ювілярка очолювала десять років) Зеновія Шульга та інші акцентували: “зірка” цієї людини позначена особливим світлом.

“Мені здається, що все, що зараз говорять, говорять не про мене, – підсумувала урочистість схвильована Марта Токар. – Бо ніколи не прагнула опинятися у центрі уваги. Прагнула іншого – мати середовище однодумців. Без людей, які мене розуміли – зокрема без власної сім’ї та друзів, я б ніколи не зреалізувала усього, що вдалося. Дякую Львову, який навчив розуміти красу, і налаштував, аби цієї краси стало більше”.