Найкращим подарунком для себе молода художниця Надія Маркелова (чия перша персональна виставка творів днями відкрилася у Художньо-меморіальному музеї Олени Кульчицької) вважає пакунок добротно засушеного розмаїтого листя. І такий іноді отримує від своїх друзів до тієї чи іншої важливої дати. І щиро тішиться, бо відтепер знову можна не обмежувати себе у пошуках кольорових нюансів.

Йдеться про те, що сухе листя для Надії Маркелової – не просто дивна забаганка, а фарби, якими художниця творить свої картини. Нинішня експозиція із 23 робіт, виконаних у техніці ошибани (мистецтва пласкої флористики – творення картин із пресованих рослин) – яскравий вибух емоцій та позитиву. І справа навіть не в техніці, а у сприйнятті Надією Маркеловою навколишнього світу, у її вмінні у звичайних речах побачити казкові моменти, у налаштованості на добро та у рідкісній здатності зберігати в душі дитинність.

Випускниця Донецького художнього училища за спеціальністю “Станковий живопис” та нині студентка Української академії друкарства (навчається у магістратурі на кафедрі книжкової графіки та дизайну друкованої продукції) Надія Маркелова захопилася ошибаною несподівано навіть для себе, випадково побачивши роботи у цій техніці художниці Людмили Белецької. Це вже потім дівчина на власних помилках і здобутках опановуватиме усі нюанси праці із крихким матеріалом, яким є засушені листочки та квіти, послуговуватиметься досвідом, який їй дали оволодіння акварельним та гуашевим малярством. До речі, малярство Надії Маркелової уже успішно експонувалося у Львові, Києві та Дніпропетровську. А тоді просто виникло нестримне бажання і собі спробувати зробити щось схоже. Як зізналася художниця “Пошті”, її батьки і зараз не вважають, що картини доньки технікою ошибани щось вартують, думають, що це для Наді – просто забавка. Адже важко сприйняти, що чудесна мистецька річ може народитися буквально з того, що під ногами.
“У таких підходах нічого дивного, – коментує дійство завкафедри книжкової графіки та дизайну друкованої продукції Української академії друкарства Володимир Стасенко, – адже досить довго в Україні ця техніка сприймалася лише як жіноче рукоділля. Хоча те, що показала Надя Маркелова (а це 23 картини, значна частина яких ілюструє книгу “Маленька Баба Яга” німецького письменника Отфріда Пройслера і є її творчою роботою на здобуття кваліфікаційного рівня “бакалавр” в УАД, а інші ілюструють українські народні казки і є її власними творчими композиціями з дивовижними тваринами – “Пошта”), зайвий раз засвідчує: не важливо, чим ти твориш, а лише, як і що. Наді вдається уникнути штучності й сухості, якими “страждають” техніки такого кшталту через обов’язкову попередню серйозну підготовчу роботу. А завдяки тому, що використовує лише колір та текстуру природного матеріалу, не застосовуючи форм та цільних фрагментів рослин, їй вдається й інше – максимально наблизити цю техніку до малярства”.

До речі, Володимир Стасенко наголосив на ще одному дуже важливому моменті: сучасний розвиток поліграфії дозволяє відтворити оригінали будь-якої складності і навіть такі багаті на кольорові нюанси, якими є роботи Наді. А що видавці, зокрема дитячої літератури, шукають сьогодні художників-ілюстраторів, що мають самобутній погляд на світ, то в Надії Маркелової  перспективне майбутнє.

“У цих роботах бачимо  чудовий приклад того, – сказав на відкритті виставки проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців, – як техніка обирається не через потребу експериментувати, а визначається, властиво, структурою мислення авторки, яка навіть в ілюстраціях до дитячих книжок вміє дати гаму тонких переживань і відчуттів”.

Мисливець за листям, як назвали художницю на відкритті, Надія Маркелова, до речі, зізналася “Пошті”, що техніка ошибани – не остання, яку вона опановує у мистецтві. Уже свою магістерську роботу дівчина планує виконати у техніці офорту, яка на даний момент її життя є для неї – найцікавіша.