Ірина Вакуліна, студент-диригент, про користь ініціатив поза навчальним планом

Нещодавно у храмі св. Лазаря відбувся концерт студентського камерного оркестру “Stretta”. Особливістю цього колективу є те, що створили його студенти Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка з власної ініціативи, хоча в навчальних планах участь у камерному або симфонічному оркестрі і без того є обов’язковою. Про доволі незвичну ідею, її учасників та втілення розповідає юна диригентка оркестру Ірина Вакуліна: вона щойно закінчила другий курс академії.

– Ваш оркестр існує близько двох років. Невже зовсім молодому диригентові, та ще й жінці – що в наших широтах так чи інакше сприймається трохи екзотично – вдалося легко зібрати цілий оркестр, та ще й не мотивуючи учасників жодними матеріальними чинниками?

– Зізнаюся, що сама ідея зібрати оркестр була не моєю, а мого друга, котрий прагнув створити колектив, щоб грати музику... для власного задоволення. Спершу учасниками оркестру були друзі та знайомі – дякувати Богу, обертаємося майже винятково в музичному середовищі, згодом склад змінювався, переважно через брак часу в оркестрантів та відсутність фінансового заохочення. Перший виступ відбувся у Рівненському музичному училищі, яке, до речі, я свого часу закінчила у класі гобоя. Це стало гарним стартом для подальшої творчої діяльності.

– Усі оркестранти сьогодні – студенти Музичної академії. Як ставиться керівництво й ваші викладачі до такої “самодіяльності”? Більше допомагають чи заважають?

– Керівництво академії не заважає аж ніяк. Найбільше допомагає профспілковий комітет та студентська рада, які підтримують нас передусім в організаційних питаннях проведення концертів. Ми з радістю граємо для студентів-випускників та аспірантів, що не можуть або не хочуть запрошувати “штатні” оркестри, зокрема на державні іспити. Власне, одним із таких наших виступів був державний іспит зі спеціальності сопілкаря Євгена Капітули, де ми виконали сюїту Георга Філіпа Телемана для блокфлейти з оркестром. Цей твір, а також, “Stabat Mater” Антоніо Вівальді для мецо-сопрано з оркестром стали основою для концерту під назвою “Bella Barocca”, що проводився у Великому залі Музичної академії.

– Одним із найцікавіших став і виступ оркестру з концертом у храмі св. Лазаря (хорова школа “Дударик”). Серед присутніх у залі слухачів був і Ваш викладач зі спеціальності, диригент відомого камерного оркестру “Віртуози Львова” Сергій Бурко. Чи ділився він після концерту своїми враженнями? Був строгим ментором чи доброзичливим наставником?

–  Сергій Іванович від самого народження оркестру “Stretta” слідкує за нашими творчими успіхами. Я неодноразово зверталася до нього за консультаціями, і працюючи над творами, і щодо організаційних питань проведення концертів, знання яких дуже важливе для професії диригента. Він один із небагатьох, хто підтримує ідею виникнення та розвитку нових колективів, і за це йому щиро вдячна. А після концерту в храмі св. Лазаря Сергій Іванович привітав нас та побажав успіхів у подальшій роботі і мені, і оркестру.

– Коли плануєте наступного разу виступити на “широку публіку”?

– Взагалі-то плануємо зробити вечір англійської  музики, зокрема, з творів Генрі Персела та Бенджаміна Бріттена. На жаль, через карантин у грудні 2009 року не відбувся запланований концерт молодих львівських композиторів, але, сподіваюся, ми ще встигнемо втілити задумане. А в майбутньому хотілося б відвідати фестивалі в Польщі та Німеччині. Є ще багато планів та проектів, про які не будемо говорити завчасу: нехай це буде приємною несподіванкою для усіх львів’ян. Із впевненістю можу сказати, що оркестр “Stretta” ще подарує вам багато гарних вражень.

Розмовляв Павло Будько