Михайло Комарницький, директор “Літопису”, про історію та неоригінальність помилок

Минулого тижня за участю посла США в Україні Джона Теффта у Львові презентували поважне перекладне видання – “Історію Америки” авторства Джорджа Бравна Тіндалла та Дейвіда Е. Шая, опубліковане у львівському видавництві “Літопис”. Це перша україномовна “Історія Америки” в нашій державі. Дуже вагомо, що йдеться про книгу, яка є настільною для американських родин. А відтак маємо нагоду пізнати історію США без жодних купюр – такою, якою її пізнають американці. Аби самим щось осягнути і зробити висновки. На тему книги, яка з перших днів своєї появи спричинила велике зацікавлення, і наша розмова з директором “Літопису” й ініціатором цього видання Михайлом Комарницьким.

– Пане Михайле, “Історія Америки” – не перша історія інших країн, що побачила світ у вашому видавництві. Раніше були перекладні історія Норвегії, історія Австрії, історія Візантії. Тобто “Літопис” – вочевидь, одне з небагатьох видавництв в Україні, яке цілеспрямовано ознайомлює читачів з історичним досвідом інших держав. Природне запитання – для чого?

– Як видавця, мене тішить, що всі тиражі історій, які ми видавали, з часом вичерпуються. Хоча й не так швидко, як тиражі художніх творів. Отже, попит на такі книжки, попри усі уявні видавничі вагання, усе ж є. Дізнавшись від сина, що студенти факультету міжнародних відносин змушені вивчати історію США зі старих, ще радянських підручників, я поставив перед собою завдання – дати українцям можливість пізнавати історію та культуру Америки рідною мовою. І тут варто трансформувати добре відому істину: вчитися не на чужих помилках, а на чужих здобутках. Для нас особливо важливо, що саме наше видавництво допоможе українському читачеві змінювати Україну за посередництвом американського досвіду.

– Не боїтесь прогоріти? Адже пересічний український студент, на якого розраховуєте, швидше витратить гроші на пиво чи розваги, аніж на книгу, якою є історія чужої країни?

– Різні студенти – різні потреби. Звичайно, я усвідомлюю, що історія будь-якої держави – книга особлива. Свого часу я з подивом виявив, що в нас дуже мало книжок про історію, культуру, економіку інших країн. А в цьому є велика потреба. Бо якщо хочемо бути динамічними, успішними, модерними, конкурентними, то маємо знати  те, що відбувається у світі і відповідно реагувати на це. Важливо керуватися і потребами держави. У багатьох країнах світу існують науково-дослідні структури, такі як інститути США, Канади, Азії, Африки, що працюють чи в системі академії наук, чи як незалежні громадські організації. Сподіваюсь, що книжка стане поштовхом до створення інституту американістики в Україні.

– На що орієнтуєтеся, вибираючи для перекладів історичну працю? Зокрема, якщо пошукати в Інтернеті, то можна побачити, що в Америці  – море авторів, які писали історію своєї країни. Як вийшли на працю Джорджа Бравна Тіндалла та Дейвіда Е. Шая? 

– Фактично щоразу – це консультації з фахівцями, вартує чи ні та чи інша наукова книга затраченого перекладацького та й іншого труду. Щодо історії Америки, то зупинитися саме на цій книзі нам порадили наші приятелі –  професор Пенсильванського університету Михайло Найдан, екс-голова НТШ Лариса Онишкевич, працівниця відділу преси і культури посольства США в Україні Оля Крекотень. Адже саме ця “Історія” є найпопулярнішою історичною книгою у США, своєрідним підручником для коледжів та університетів, яку перекладають різними мовами світу. На сьогодні вона витримала вже вісім видань (історія охоплює період розвитку США аж до президентства Джорджа Буша-молодшого).

– Чим ще особлива ця книжка?

–  Тим, що вона має близько 120 карт і понад 400 фотографій. А ще тим, що містить рідкісні додатки – тексти Декларації про незалежність США, статей Конфедерації, Конституції з поправками тощо – що робить цю книгу неоціненним джерелом вивчення цієї країни світу. Виснажливу перекладацьку працю (а обсяг книжки — 900 с.) ми доручили Людмилі Притулі, Галині Сташків та Олександрі Щур. Щоб перекласти термін чи поняття-американізм, треба було перечитати гори відповідної літератури, регулярно консультуватися з фахівцями тощо. До речі, нашим науковим консультантом був завідувач кафедри європейського права ЛНУ ім. І. Франка, професор Михайло Микієвич. Редактором українського видання погодилася стати відома перекладачка,  шекспіро­знавець Марія Габлевич, яка рідкісні додатки до книги переклала особисто. Велика заслуга творчого колективу – розроблення українського наукового апарату, творення власне української термінології, оскільки сотні історичних та географічних назв в український обіг введено вперше.

– Чим особливою видалася ця історія Вам, як читачеві?

– Кожна історія – особлива. В основі американської державності лежать принципи демократії, рівності і свободи людини, що закладені в Конституції США. Однак, читаючи текст, починаєш розуміти, що шлях від філософської ідеї демократії до втілення в життя, до способу мислення, діянь навіть у США був насправді довгим. Тобто, вивчаючи цю історію, відкривав для себе, що ця історія була доволі драматичною. Кілька років тому нам видавалося, що зранку прокинемося, вдихнемо демократії і свободи на повні груди і заживемо по-новому. А цього не сталося. І не могло статись. “Історія Америки” свідчить, що, аби стати дійсно демократичною державою, потрібно щоденно працювати. Це може тривати не місяці – роки. Але ця книга дарує й оптимізм. Бо починаєш розуміти, що у своїх злетах і падіннях Україна – не оригінальна. Дізнаючись, яку страшну депресію переживали американці, скажімо, у 30-х роках ХХ століття, розумієш, як вони із того стану вирвалися і що потрібно було б зараз робити.

– На що вони оперлися, щоб ту кризу подолати?

– На економічну свободу людини, строге дотримання законів і дуже правильні дії уряду. Тобто уряд знав, що треба робити не лише сьогодні, а й завтра та післязавтра. ХХ століття – це століття становлення Америки як світової потуги. Дуже цікаві розділи присвячені післявоєнному часу, коли ухвалювали політичні рішення про те, що модернізація держави може бути тільки на основі наукових технологій. Ми бачимо, що така орієнтація Америці дала – ця країна сьогодні посідає передові світові позиції у багатьох сферах. Ми бачимо, як американці стратегічно вирішили спочатку збудувати якісні дороги і збудувати так, аби без проблем доїхати в будь-який куточок країни. Вони правильно прорахували, що добрі дороги стимулюватимуть їхніх громадян купувати автівки (тобто  розбудовуватиметься машинобудівна промисловість) і ці автівки мають бути доступні (тобто треба зробити доступними кредити) і так далі. “Історію Америки” як історію нині потужної держави мали би не лише читати, а й вивчати, переймаючи досвід, не тільки студенти, а й наші політики. І тоді Україні не потрібно буде вигадувати власний велосипед економічного зростання та добробуту. А скориставшись уже тим, що є, збагачувати його власними деталями і рухатися вперед – швидше, якісніше, легше.