Виставка малярства подружжя художників Олеся Фіголя та Ольги Гук-Фіголь, яка відкрилася у Львівському палаці мистецтв, стала свого роду контраргументом усім, хто стверджує: талановиті художники між собою, зазвичай, вживаються погано, в іншому випадку – вкрай рідко. Тим більше, що ця експозиція стала першою у травневому представленні творчих подружжів, що його Львівський палац мистецтв запланував аж три на місяць.
“Може, хтось здивується, – говорила на відкритті виставки (яка зайняла весь перший поверх палацу) Ольга Гук-Фіголь, – але ми спокійно працюємо в одній майстерні. Навіть більше – мені це подобається. І подобається настільки, що без Олеся мені навіть не малюється, хоча не малювати не можу”. “Кожен художник – егоїст, – підхоплює Олесь Фіголь. – І аж ніяк не хоче, аби його порівнювали з іншим. Проте якщо цього боятися – ніколи не станеш собою”.
Свого часу випускники Львівського училища імені І. Труша , а потім Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Олесь Фіголь та Ольга Гук-Фіголь зуміли те, що вдається тільки цілеспрямованим і талановитим – намацати власну стежку в мистецтві. І справа тут аж ніяк не в тому, що Олесь Фіголь працює сьогодні завкафедри рисунку Львівської національної академії мистецтв, а його дружина – в коледжі імені Труша, а в розумінні, що обом для власного творчого росту справді потрібно.
“Олесь Фіголь – містик у живописі та рисунку, що уважно культивує затаєну частину світу, – аналізував на відкритті експозиції понад сто виставлених пейзажів, портретів, натюрмортів мистецтвознавець Роман Яців. – Він складний для інтерпретацій, бо має власні норми для цього культивування. Однак в усі оті затаєні смисли життя, які він відчитує по-своєму, цікаво заглиблюватися, динамікою його робіт цікаво бути підхопленим. Малярство Олі Гук-Фіголь інше – більш жіноче. В її роботах більше сонця, світла, повітря. І більше елегійності як у колористиці, так і в тематиці творів. Але обоє художників цілком самодостатні і багато додають до розуміння, що таке сучасне мистецтво в Україні”.
