Нещодавно в харківському видавництві "Акта" побачила світ збірка мемуарів Романа Черкашина та Юлії Фоміної "Ми - березільці". Ці, вперше надруковані в повному обсязі театральні спогади-роздуми славетного березільського подружжя, є водночас і переконливим документом епохи, і захопливою романтичною повістю, і книгою, що неодмінно буде мати своє місце на полицях кожного, хто професійно займається театром.

"Назва спогадів Романа Черкашина - "Ми - березільці" - не констатація конкретної життєвої ситуації, а оприлюднення кредо", - слушно зазначає у передмові до видання театрознавець Наталія Єрмакова. Цей літопис "Березоля" цінний і характеристиками театрального курбасівського методу, і "залаштунковими" історіями постановки багатьох вистав, і спогадами про Леся Курбаса як особистість. Своєю чергою мемуари дружини Романа Черкашина Юлії Фоміної - "Семья (Детство актрисы)" та "Весенний шум (Юность актрисы)" - розкривають її неабияке літературне обдарування, часто несподіване навіть для тих, хто ще добре пам'ятає цю талановиту актрису.

Видання мемуарів із родинного архіву стало своєрідним подарунком до ювілею дочки театрального подружжя, відомого київського музикознавця, одного із кращих у Європі фахівців у сфері опери Марини Черкашиної-Губаренко. Тож презентація книги відбулася у Києві наприкінці червня під час ювілейних святкувань. Символічно, що в театра­лізованій інсценізації окремих фрагментів мемуарів узяв участь і внук Романа Черкашина. Названий на честь діда він сьогодні також опановує акторський фах.