Продемонструвати власне розуміння теми Різдва, поглянути на це свято з ракурсу символічного переосмислення спробувала молода львівська художниця Ольга Кравченко, презентуючи у галереї "Дзиґа" свій черговий творчий проект "Тісто", укладений із живопису, інсталяції та мультимедіа.

У великих ящиках реальне тісто, яке на очах присутніх росте, вириваючись за межі форми. На стінах (окрім уже традиційних для цієї вихованки відділу реставрації (сьогодні аспірантки) Львівської національної академії мистецтв персонажів, мальованих темперою на дошках) - результати спроб відтворення материнського лона зі справжнього тіста, а ще відеозапис внутріутробного життя майбутньої людини. Зрештою, цілісність представленого сповнена для глядача справді здорової інтриги.

"Коли я заглибився у цей проект, побачив роботи Олі, - говорив на відкритті мистецький куратор "Дзиґи" Влодко Кауфман, - то згадав бойчукістів. Свого часу те, що вони робили, належало до найбільш авангардних тенденцій світової культури. Сьогодні в особі внучки Охріма Кравченка (поодинокого вцілілого після сталінських репресій учня Михайла Бойчука, який єдиний, хто зберіг і проніс через усе життя принципи творчої концепції школи бойчукістів) бачимо реінкарнацію модернізму, що опирається на потужні корені. Маємо до справи з новим наповненням за допомогою сакральних технологій".

Знаходячи власну проекцію творчого досвіду попередників, збагачуючи її власним чуттям та здобутками часу, Ольга Кравченко не лише демонструє глибинне занурення у матеріал, коректність, переконливу форму та цікавий образний світ, а й свіже прочитання, нову якість структури образу, поезію, а ще - виразне й естетично вмотивоване авторське "я". Так принаймні її творчість оцінюють мистецтвознавці. Їм важко щось заперечити, бо молода художниця, яка персонально виставляється вдруге, хоча неодноразово брала участь у групових виставках в Україні та за кордоном, й справді голосно заявляє про себе як про творця, що позначений самобутністю у калейдоскопі імені сучасної мистецької культури.

А презентоване у "Дзизі" дійство Оля Кравченко пояснює так: "Усе почалося із думки, що все людство "зліплене з одного тіста". Тобто з тіста випечений хліб - символ людського буття та існування в цілому. Відтак тісто, з якого печуть хліб, на символічному рівні, можна сприймати як першопочаток усього людства, те, з чого розпочалося буття у світовому просторі, як першопочатком є вагітність, від якої усе походить. Плодами цієї вагітності є люди, тілом яких є тісто, що, перетворюючись, стає хлібом і заповнює своїми якостями глибокі сині просторові пустоти..."