Коротка хроніка святкувань ювілею Кос-Анатольського

Сторіччя від дня народження відомого українського композитора, педагога, громадського діяча Анатолія КосАнатольського (1909 - 1983) відсвяткували насправді урочисто: фестивалями у Львові та Коломиї, рідному місті композитора, а крім того, концертами в ІваноФранківську, Дрогобичі, інших містах Західної України, Києві й навіть у Москві. Словом, як у популярній колись пісні того ж автора - "Від Москви до Карпат".

Творчість КосАнатольського - доступна, сердечна, радісна - завжди мала численних прихильників. "Ой ти, дівчино", "Солов'їний романс", "Коломиямісто", "Білі троянди" та десятки інших, повсюдно знаних пісень і хорів стали символом своєї епохи, а водночас перекинули місток до традиції галицького музикування, що бере свій початок від солоспівів під гітару М.Вербицького і продовжується стрілецькими піснями, популярними львівськими шлягерами та триває до сьогодні. У цьому сенсі пісенно­хорова спадщина КосАнатольського відіграла дуже позитивну роль, не дозволила зів'янути пісенному жанру в 1950х - 1960х роках, зберігши його безпосередню ліричну сутність.

Відкритий емоційний вираз, забарвлений в легкі ностальгійні тони, переважав і в більшості концертів, що відбулися у ювілейній декаді грудня. Показово, що в програмах виступили реномовані колективи і солісти: в Москві - Владислав П'явко та Галина Чорноба, у Львові та в Коломиї - капела "Трембіта", оркестри Львівської філармонії та Оперного театру ім. С.Крушельницької, Львівський муніципальний камерний хор, співаки Степан П'ятничко, Наталя Романюк, Олександр Громиш, тріо тенорів - Олег Лихач, Орест Сидір та Андрій Савка, піаністи Олександр Козаренко, Оксана Рапіта, Мирослав Драган, Мар'яна Гумецька, скрипалька Лідія Шутко та інші.

Незмінним генератором ідей, діяльним організатором більшості акцій упродовж багатьох років залишається відомий український композитор, піаніст та музикознавець Олександр Козаренко, до слова, також родом із Коломиї. У ювілейних концертах він виступив і як солістпіаніст, і як концертмейстер Лідії Шутко, і як аніматор проведення наукової конференції та видання книги "Анатолій КосАнатольський у спогадах сучасників".

Попри насичений ритм ювілейних святкувань, можна відзначити й кілька кульмінацій. Першою стала урочиста академія у Львівському національному театрі опери та балету ім. С.Крушельницької. Побудована на контрасті відомого і невідомого в творчості КосАнатольського програма в першій частині репрезентувала такі всіма улюблені хіти, як "Ой ти, дівчино", "Ой піду я межи гори", "Солов'їний романс", а в другій - ораторію "Від Ніагари до Дніпра", яку дуже вдало виконали капела "Трембіта", оркестр Львівської опери та молоді солісти Руслан Скоролітній та Іванна Комаревич. Диригент Юрій Луців зумів вибудувати гармонійну художню цілість монументального і доволі різнопланового полотна, тому на перший план вийшли ті змістовні акценти, які композитор в радянський час волів приховати, зокрема, друга частина "Реквієму", в якій сконцентрувався весь жаль митця за розстріляним, вивезеним, вигнаним цвітом нації.

Другою кульмінацією, безперечно, стала пісенна програма у виконанні Лілії Коструби, Ярослави Матюхи та Романа Біля, а ще однією львівською "вершиною" - вечори оркестрової та фортепіанної музики композитора. Тут передовсім слід відзначити блискучу інтерпретацію двох його фортепіанних концертів Мар'яною Гумецькою та Олександром Козаренком у супроводі академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під орудою Івана Юзюка.

Напрочуд вдалими видалися й коломийські ювілейні вечори. Диригент Руслан Дорожівський з молодим оркестром ІваноФранківської філармонії та солістами достойно впорався зі складними партитурами концертів. Хори факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. І.Франка під орудою Михайла Телюка та Марії Камінської були запрошені для завершення ювілейного фестивалю також невипадково: адже саме для колективів музично­педагогічного училища, що стало базою для нового університетського факультету, КосАнатольський написав колись низку творів, що органічно увійшли в сучасний репертуар. Тож виконання відзначалося не лише належним професійним рівнем, але й тією особливою сердечністю, яка може бути притаманна тільки "адресатам", з думкою про яких писалася музика. Подібний ентузіазм молоді цілком зрозумілий - адже композитор насамперед дбав про гідний музичний розвиток молоді, до неї скеровував свої задуми, тож, незважаючи на зміну поколінь, ця музика й сьогодні залишається привабливою і живою для юних слухачів та виконавців.