З кожним роком фестиваль “Джаз без...” здобуває нові території: не лише географічні, але й стилістичні

Цьогоріч фестивальні концерти відбулися в ІваноФранківську, Тернополі, Києві, Севастополі, а також польських містах Перемишль, Люблін, Санок і навіть селі Новіци, де сто років тому народився Богдан­Ігор Антонич. Та справжньою джазовою столицею, звичайно ж, залишився Львів. Упродовж одинадцяти днів тут щодня відбувалися концерти на сценах філармонії або академічного драматичного театру ім. М.Заньковецької.

Натомість суттєво поменшало "клубних" акцій: упродовж цього фестивалю, який завжди запам'ятовувався не лише морем джазу, але й ріками пива, лише двічі у вщерть заповненій "Квартирі 35" відбулися виступи колективів й джемсейшни. Певне тяжіння до "академізації" джазового процесу стало зрозумілим тим, хто уважно стежив за фестивальною програмою, адже у ній не бракувало як сучасників, так і справжніх класиків джазу.

Неодмінну для "Джаз без..." живу легенду цьогоріч репрезентував Анджей Ягодзінскі. Його невипадково не раз номінували на батьківщині "піаністом року", а у світі називають "джазовим Шопеном". Відтепер і львів'яни стали свідками захопливих, динамічних, а водночас проникливих перетворень композицій польського генія у джазові шедеври. Сцена філармонії видалася доречною і для нових експериментів міжнародного молодіжного проекту "Shokolad+PL", що цього разу виступив із частиною камерного оркестру "Леополіс", намагаючись оновити вже знайомі шанувальникам композиції.

А от театральним підмосткам краще пасувало львівське відкриття фестивалю за участі більш відомої у світі, аніж у себе на батьківщині виконавиці народних пісень Маріанни Садовської. Вибухова енергетика прадавніх творінь, що вже давно й без перекладу зрозуміла слухачам у НьюЙорку й Кельні, вкотре не залишила байдужими і львів'ян. Щоправда, прихильники чистих жанрів укотре нарікають, що "Джаз без" поступово перетворюється на свято World Music. Та, схоже, це також світова тенденція. Не встояв перед спокусами етно й кращий басист України Ігор Закус, акцентувавши на сцені того ж таки театру коломийковість джазу й джазові коломийки. А вже як було обійтися без елементів рідної музичної культури учасникам "Hot Potato Projekt", що прилетіли до Львова з далекого гарячого Каїру?

До речі, це чи не вперше "Джаз без..." приймав гостей з Африки. Натомість іменитими учасниками з Японії, Франції (в тому числі унікальне як за складом, так і за стилістикою "Тhuiller Trio" та відомий саксофоніст Мішель Донеда), Данії, Великобританії, США, Білорусії, Росії львівських джазових завсідників уже не здивуєш. Втім, навряд чи тут головну роль відіграє сам лише набір географічних координат, адже саме джазова мова сьогодні видається найбільш універсальною для міжнаціонального спілкування, саме тут найчастіше створюють колективи учасників із різних країн та навіть континентів. А Львів - уже вкотре й схоже зовсім невипадково - щогрудня опиняється в епіцентрі світових джазових процесів.