У Національному музеї – унікальна виставка

Минулої суботи у Канаді посол України у цій державі Ігор Осташ на виконання указу Президента України Віктора Ющенка вручив літній українці Галині Горюн­Левицькій орден Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Ця інформація, можливо, для пересічного львів'янина мало що значила б, якби напередодні у Національному музеї у Львові не відкрилася експозиція зі 119 унікальних картин, подарованих цьому культурному осередку цією дивовижною жінкою. Директор Національного музею у Львові Ігор Кожан наголошує: після митрополита Андрея Шептицького це вперше приватна особа зробила такий щедрий дар цьому музею.

Йдеться про 77 робіт авторства чоловіка Галини Горюн­Левицької, одного із найпомітніших канадських художників­українців, журналіста, письменника Мирона Левицького та 42 пензля дев'ятнадцяти інших видатних вітчизняних митців: Василя і Миколи Кричевських, Олекси Грищенка, Якова Гніздовського, Любослава Гуцалюка, Миколи Неділка та інших (твори яких ця непересічна жінка збирала упродовж свого життя як з огляду їхньої майстерності, так і за обов'язкової умови зумисного замовчування імен їх авторів в історії українського мистецтва ), а ще про величезний архів - листування, поштівки, творчі проекти й інше, що становить величезну цікавість для науковців.

Ми повної мірою ще не усвідомлюємо, що цей крок значив для пані Галини, звучало на відкритті. Адже перебували (зокрема картини) у її домівці не десь на шафі або ж під ліжком, а були мовчазними свідками її найсокровенніших розмов та почуттів, творили атмосферу, в якій минало життя цього цікавого подружжя. "Що таке для літньої жінки (а Галині Горюн­Левицькій уже 84 роки) залишитися сам на сам із голими стінами? Адже кожна подарована Україні картина для неї не просто кольорова пляма у вітальні, спальні чи коридорі - це шмат життя, спогадів, емоцій. Зрештою, людина зростається із речами. А ця дивовижна жінка сказала: "Я поклала на це життя. І прагну, аби моє життя для України було немарним..." - розповідав "Пошті" Ігор Кожан.

А розпочалося усе два роки тому, коли у видавництві "Родовід" вийшов альбом "Збірка Галини Горюн­Левицької". З огляду на те, що пані Галина сама в юності мала стосунок до Львова, а її чоловік Мирон Левицький був уродженцем нашого міста, учнем мистецької школи Олекси Новаківського ( до речі, пара уже приїжджала сюди в 1991 році), Національний музей у Львові почав перемовини, аби колекція, яку пані Галина хотіла на схилі віку подарувати Україні, знайшла прихисток саме у цій установі. Це стало і її волею, бо саме Львів і у спогадах подружжя Левицьких, і в нових враженнях, що їх набули, коли приїжджали сюди ще в 1991 році (а Мирон Левицький відійшов із життя два роки по тому) уособлював для них щось дійсно світле.

"Це воістину царський дарунок, який заповнив серйозну прогалину у музейних фондах, - говорив на відкритті виставки академік Володимир Овсійчук. - Але важить ще й інше. Ці художники, які жили і працювали в різних містах Америки та Європи, всі, як один, відчували тугу за Україною. Ця туга у колориті, у композиційному мисленні, інших деталях. Там у кожній роботі, хто би не був її автором - українська душа. Просто зупинімося і почуймо..."