Бієнале експериментального текстилю давно вплелося однією із найяскравіших барв у строкатий килим художнього життя Львова. Важко повірити, що ця виставка відбувається уже всьоме. Відтепер вона називатиметься "Текстилізм".

Перші шість виставок об'єднували експозицію спільною, як правило, доволі широкою темою, до якої кожен з учасників сам обирав матеріали. Цього разу все навпаки - організатори обмежили учасників матеріалом (ним став синтипон), а вже тема була довільною. Така зміна в межах текстильного експерименту виглядає дуже продуктивною: "матеріальні" обмеження призвели до необхідності формальних та тематичних пошуків.

"Кожному художникові постійно треба експериментувати, бути в постійному пошуку, - говорить Оля Парута­Вітрук, голова секції художнього текстилю СХУ. - Виставка давно уже стала всеукраїнською, тому що саме Львів завжди був центром експериментального текстилю".

Ще однією організаційною особливістю цьогорічної виставки, започаткованої, утім, ще минулого разу, стало і те, що ініціатори та ораганізатори виставок експериментального текстилю Наталка Шимін, Володимира Ганкевич та Оля Парута­Вітрук не беруть участі у конкурсі, проте самі визначають переможців: "Ми брали різне журі: і художників з Академії мистецтв, і журналістів, нам не завжди здавалося, що нагороджують тих, кого треба. Тому ми вирішили, що, оскільки ми є професіоналами, ми краще бачимо, що є нового, тим більше, як людина увійшла тільки до залу, то вона не завжди може зорієнтуватися, а нам це простіше", - говорить Оля Парута­Вітрук.

Цього разу відзначали молодих художників: першу премію здобула львів'янка Тереза Барабаш за роботу "Килим", другу - художниця з Києва Вікторія Кірноз за роботу "Яєчня", третю - також львів'янка Марічка Тіменик.

"Ми щоразу прагнемо, щоб у нашій виставці брала участь молодь. Тому цього року ми хочемо відзначити молодих художників. Для нас це дуже важливо, адже з Академії ніхто не бере участі у наших виставках, ані викладачі, ані студенти. Я не розумію, чому так відбувається, - вже не вперше піднімає цю болючу і справді нічим не пояснювану тему голова секції текстилю. Проте, судячи з успіху та тої уваги, яку привертають до себе уже всьоме виставки, організовані яскравими та насправді відкритими до світу (такий офіційний слоган нашого міста цілком може стати і слоганом і "Текстилізму", і його організаторів), переживати за це має, радше, Академія мистецтв.

Цього разу спільний матеріал об'єднав експозицію, зробивши її цілісною. І такою, яку варто побачити на власні очі.