Крилатий фільм
Франсуа Озон, французький режисер, про свою нову картину та прагнення свободи
Франсуа Озон, французький режисер, про свою нову картину та прагнення свободи
Свого часу культовий французький режисер Франсуа Озон дебютував на київському кінофестивалі “Молодість” (тоді, звичайно, культовим його не називали). Тепер, уже як метр, він візьме участь у позаконкурсній програмі “Фестиваль фестивалів”. Його нова стрічка “Ріккі” брала участь у конкурсі цьогорічного Берлінале і викликала у глядачів і сміх, і страх, і смуток. Її сюжет поєднує реальність і сон так, що важко відрізнити, де закінчується одне і починається друге. Самотня мати (Александра Ламі) виховує доньку і важко працює на фабриці. Одного дня вона зустрічає Пако (Серхі Лопес), закохується у нього і народжує дитину. А через певний час в дитини починають рости... крила.
До слова, натуралістичність їх проростання різко знизила продаж смажених курячих крилець у найближчому до фестивального палацу і популярного серед публіки ресторані (тепер хай стережуться кнайпи довкола кінотеатру "Київ"!). Низка сумних та кумедних пригод не творить особливого кінематографічного дива, проте майстерність та винахідливість Озона - вже диво. Тим більше, що створюється враження: режисер вирішив знімати кожен наступний фільм зовсім не так, як попередній. І це йому вдається. Після блискучої іронічної стилізації в "Ангелі" він творить родинну драму, доводячи її до повного абсурду. Саме у Берліні на зустрічі із журналістами Озон відповів на численні запитання про "Ріккі".
- Свідома простота та невимушеність розповіді про крилатого хлопчика наслідують оповідання Роуз Тремейн, за яким було написано сценарій?
- Ні, справа в тому, що мені просто захотілося розповісти історію, доступну кожному, таку собі казку, яку б зрозуміли діти.
- Натуралістичний ріст крил вражає. Спочатку це нагадує курячі крильця, але потім вони стають гарнішими. Який птах був прототипом крил Ріккі?
- Насправді процес зйомок був майже документальним. Ми навіть залучали ветеринарів і медиків консультантами, щоб зрозуміти, як же крила в дійсності формуються: як вони відростають, у що перетворюються, щоб весь процес виглядав реалістично, як би це могло бути насправді, якби вони росли у дитини.
- Біблійні мотиви у фільмі - випадкові асоціації чи свідомий режисерський хід?
- Це відбиток мого релігійного виховання. Думаю, навіть щось підсвідоме, але дуже важливе для мене. І сцена в озері наприкінці фільму, де читається асоціація Ріккі з ангелом, прийшла сама собою.
- Ви вперше працювали з Александрою Ламі й Серхі Лопесом. У чому їхні переваги?
- Що стосується Александри, то вона дуже популярна акторка кіно й театру, в основному працює в комедійному жанрі. Тим цікавіше було побачити, як розкриється ще одна грань її таланту, драматична, часом навіть трагедійна. Спрацювала стара істина: комедійний актор ніколи не грає погано в драмі. Що стосується Серхі, то він теж популярний актор, і я його дуже люблю, до того ж він має унікальне поєднання рис, які притягують та відштовхують. Його персонаж Пако начебто і милий, й імпульсивний одночасно.
-Що найбільше запам'яталося на зйомках?
- Найскладнішим та таким, що найбільше запам'яталося, були сцени польотів, а апогеєм став політ у супермаркеті. По-перше, це складно знімати, і я побоювався за психіку й здоров'я дитини... Але в результаті, панікував даремно: йому дуже сподобалося, і він одержав від цієї сцени величезне задоволення.
- Ви знову знімали у Франції після англомовного досвіду з "Ангелом". Багато хто казав, що наступний крок - Голлівуд, але Ви повернулися на батьківщину. Із чим це пов'язано?
- Я ніколи не прагнув виїхати за океан. Так, звичайно, були пропозиції з Голлівуду, але я завжди відмовлявся, тому що занадто дорожу своєю свободою й не хочу попасти в пастку до продюсерів. Там саме вони все вирішують, а не режисери. До речі, "Ангел" вийшов у прокат фактично у всіх країнах, за винятком США. Голлівуд - це індустрія, а я просто люблю знімати кіно.
