Лідія Кавіна, музикант, внучка Льва Термена, про заповіти дідуся і нове життя терменвокса

Незабаром мине дев'яносто років з того часу, як у Петрограді юний випускник консерваторії та фізикоматематичного факультету університету вперше продемонстрував незвичний винахід. Здіймаючи руки над невеликою скринькою, з якої були виведені дві антени, він видобував - на перший погляд, просто із повітря, оскільки генератори залишалися прихованими в пристрої - дивовижні звуки та мелодії, виконуючи відомі твори СенСанса, Гріга, Шуберта.

Називався дивовижний інструмент "терменвокс" - за іменем винахідника, нащадка обрусілих французьких аристократів Льва Термена. Його біографія могла б стати сюжетом захопливого кінофільму, адже, крім музичного інструмента, він винайшов чимало досконалих пристроїв для радянської розвідки. Устиг побувати й американським мільйонером, і каторжником на Колимі.

Сьогодні у Московській консерваторії функціонує цілий "Термен­центр", присвячений подальшому вивченню та розвитку електронних музичних інструментів. А найвидатнішою, мабуть, у світі виконавицею на терменвоксі є внучата племінниця Льва Термена Лідія Кавіна. На схилі літ (прожив славетний винахідник 97 років) він навіть сконструював спеціально для неї кілька моделей. Саме про них і розпитала "Пошта" незвичайну солістку насамперед:

- Як відомо, всі моделі Термена були ламповими. Наприклад, й одна з останніх, сконструйованих спеціально для мене, у вигляді латинської літери U. Ця модель відзначалася дуже добрими якостями звука, але вона доволі громіздка, на гастролі з нею особливо не поїздиш, а я концертую дуже багато. Тому стала шукати можливості інших інструментів, навіть зверталася до різних інженерів. Один із них - також Лев, Лев Корольов - уже років п'ятдесят, як робить терменвокси. Але він продовжив другу лінію винаходу - де існувала кнопка ввімкнення звука, а гучність регулювалася педаллю. З часом, коли все більшого вдосконалення зазнали синтезатори, ця модель поступово втратила актуальність. На відміну від справжнього терменвокса, із "повітряним", особливим способом видобування звуків.

Також у московському "Термен­центрі" зберігається терпситон, зроблений спеціально для мене (на відміну від терменвокса, із терпситона виконавець видобуває звуки усім корпусом, танцювальними рухами - "Пошта"). На жаль, узагалі не дійшов до нас поліфонічний терменвокс: лише в записах та прототипах.

-...Звичайно ж, класичною моделлю терменвокса. Хоча інструментами Корольова також свого часу користувалася. Зокрема, виступаючи із оркестром В'ячеслава Мєщєріна - унікальним колективом, створеним у 1950х рр. До речі, саме там на початках грав один із перших учнів Термена і, мабуть, єдиний на увесь Радянський Союз професійний виконавець на терменвоксі Константін Ковальскій.

- Звісно, ні. А в кого мені було навчатися? Дуже багато осягала сама, розучуючи різноманітний репертуар. А вже в процесі викладання іншим формувалися нові техніки, методика. У виробництві з'являлися нові моделі терменвоксів. Хоча не можу сказати, що винайдена ідеальна модель. Але з найбільш популярних, звичайно ж, вирізняються моделі Роберта Муга.

- Так, із цього він починав. А фірма його успішно функціонує й після смерті засновника, досі випускаючи терменвокси. До речі, вони надзвичайно популярні у США.

- Та ні, можна придбати терменвокс і за п'ятсот. Але, до речі, інструмент, із яким я концертую зараз - московського виробництва. Свого часу зробили невелику серію, десь близько 150 терменвоксів, і майже всі продали до Японії. Адже це інструменти професійні.

- Якщо брати до уваги, що викладаю я доволі давно і учнів у мене досить багато, то так. Від кінця 1990х років уже якось назбиралося досвіду, з'явилися свої представники, репрезентанти школи в різних країнах. Наприклад, у Японії це Масамі Такеючі. Він приїхав до Москви в 1993 році, коли тут навіть терменвоксів ще не виробляли. Вивчив російську мову. Багато років брав у мене уроки. І зробив терменвокс посправжньому популярним у Японії. Сьогодні в нього сотні учнів, він викладає в трьох містах, словом - творить надзвичайні речі. Наприклад, навіть терменвокс у формі матрьошки (сміється).

Ще можу назвати талановиту терменвоксистку Памелію Керстін, котра розвинула свій стиль у джазі. З восьмирічного віку навчалася у мене і Кароліна Айк з Німеччини. Сьогодні їй двадцять, і техніка її - досконала. Співпрацюю і з її співвітчизницею Барбарою Бухгольц, яка більше пов'язана із театральною сценою.

- Я закінчила Московську консерваторію як композитор. Але пишу небагато. Ясна річ, що в певний момент концертна діяльність переважила. А ще родина - все­таки, в мене двоє дітей. Хоча написала деякі твори для терменвокса.

- Так, це надзвичайно цікаво. Хоча б тому, що багато з них шукає не лише нові виразові можливості інструмента, але й, наприклад, створює власну нотацію, вказує відповідні жести. Адже це ще й дуже театральний інструмент...

- Так, в Америці та Японії чи не найбільше популярний цей інструмент. Умовно кажучи, на ці країни припадає по 30 відсотків, а решта сорок - Європа.

- Росія велика, тому я насамперед можу і буду говорити про Москву. Тут також уже достатньо багато моїх учнів сягнули належного рівня. Зокрема, Олеся Ростовська, Ольга Мілавіч...

- Говорити про зацікавлення самим інструментом як якоюсь забавкою - неправильно. Найважливішим у цьому випадку залишається виконавець, який належним чином подає його публіці. Сьогодні дуже багато спекуляцій із терменвоксом - щойно хтось придбає інструмент, як вже прагне виступати, похвалитися, яка у нього забавка. На жаль, таких дуже багато, і від цього, зрозуміло, падає загальний рівень виконавства.

- Як відомо, немає меж досконалості. Намагаюся виконувати якомога різноманітнішу музику, не обмежуюся лише класикою чи авангардом, чи навпаки - поп­музикою чи музикою до кінофільмів. Намагаюся виконувати все. Природно, головним чином орієнтуюся на класику і сучасну музику, ще й тому, що відповідна освіта дозволяє грати ці складні речі. Але якщо обмежитися лише чимось одним, то можна дуже багато втратити.

Композитори часто запитують: "А що вміє робити терменвокс?" І як відповісти про інструмент, якого ми й досі майже не знаємо? От один із наших останніх проектів із Барбарою Бухгольц "Touch... don't touch..." власне й був задуманий для того, щоб зняти всі обмеження. Ми просто сказали композиторам: "Пишіть, як вважаєте за потрібне. А ми вже спробуємо все це виконати". Й справді, композитори понаписували, що тільки могли вигадати, ми спершу тільки за голови хапалися. Але потім все ж виконали.

Сьогодні на терменвоксі й справді можна виконати все. Це в перші десятиліття у нього склався імідж як про інструмент мелодійний, повільний і страшенно складний для опанування. Адже немає ні клавіш, ні струн, лише напруга в повітрі.

- У Термена було своє ставлення до терменвокса, як інструмента ліричного, пісенного. Важливим був передовсім не технічний, а естетичний підхід. Він називав його "людським", прищепив і мені. Хоча сьогодні розуміння терменвокса є набагато ширшим.

ДОВІДКА

Терменвокс (дослівно - голос Термена) - музичний інструмент, який винайшов російський винахідник Лев Термен у 1919 році. Головною частиною терменвокса є два високочастотних коливальних контури, настроєні на спільну частоту. Електричні коливання звукових частот створюються генератором на електронних лампах, сигнал пропускається через підсилювач і перетворюється гучномовцем у звук. Виконавець керує терменвоксом, змінюючи положення долонь навколо антен інструмента. Рухаючи рукою навколо стрижня, виконавець регулює висоту звуку, жестикулювання навколо дуги дозволяє впливати на гучність. За рахунок зміни відстані долонь музиканта до антени інструмента змінюється індуктивність коливального контура, і, як наслідок, частота звуку.