Тиждень актуального мистецтва задіяв нові території

"Відвезіть нас, будь ласка, на "Фабрику повидла", - просить таксиста моя товаришка. Спочатку - повне нерозуміння. Наступного дня багато водіїв вже знають, як їхати ТАМ. Тобто, на стару фабрику на вулиці Богдана Хмельницького, де триває Тиждень актуального мистецтва.

Ця акція тривала з 28 серпня до 6 вересня уже вдруге і поєднала у своїх досить широких жанрових рамках відразу кілька видів сучасного мистецтва: виставка живопису, інсталяції, перформенс, street art, відеоарт, медіа­проекти, відеозвук і так далі. Основним організатором Тижня, як і минулого році, виступило мистецьке об'єднання "Дзиґа", а також Польський інститут, Центр міської історії Центрально­Східної Європи, Музей ідей, Інститут актуального мистецтва, ГО "Вірменська, 35", співорганізаторами стали Львівська міська рада, а також кілька галерей Львова, Києва, Харкова...

Загалом Тиждень минув ще більш насичено, ніж торік, а його напружений ритм засвідчив енергію, молодість і, звичайно, актуальність усього, що відбувалося. Не буде перебільшенням стверджувати, що цей Тиждень став одним із найбільш актуальних та яскравих заходів у художньому житті країни.

Почався ТАМ із відкриття виставки живопису "Щасливе життя" львів'янина Андрія Сагайдаковського. Гостроту й відвертість його картин підхопив інший живописець - харків'янин Артем Волокітін із "Героєм". Ці експозицієї ще тривають в Музеї етнографії та в "Дзизі", відповідно.

Зненацька на одній із центральних вулиць Львова, тій, що колись була берегом ріки Полтви, з'явилася інсталяція Олексія Коношенка - човни, названі "Відсутність відповідності". "І хто нам повірить, що річка була тут?" - запитував свого часу Юрій Андрухович. Коношенко не лише повірив, але й перевірив. А, своєю чергою, швидкі на руку львів'яни теж повірили: однієї темної ночі човни просто щезли і тепер інсталяція живе, мабуть, десь власним життям. На березі вже іншої ріки...

Анатолій Бєлов представив стрит­арт "Дзеркало", проект, спрямований проти державного моралізаторства, зокрема, й проти одіозного закону про заборону порно, що втілилося в плакатах із зображенням голого чоловіка, що фотографує себе в дзеркалі з написом "Моє порно - моє право".

Територія навколо Бернардинського собору стала місцем світлових інсталяцій. Київські художники Ілона Сільваші та Ярослав Присяжнюк зіграли в гру з ілюзією й реальністю у проекті "Подвоєння реальності": глядачам довелося шукати точку зору, на якій зображення й те, що воно зображує, збігалися.

Світлова інсталяція "Speed Shіft" австрійського художника Ервіна Редла складається з двох смуг білих світлодіодів: максимально лаконічна світлова медитація, об'єднання світла й музики. З іншого боку стіни свій відеопроект показали львівські художники з формації "Кома" Олексій Хорошко й Сергій Петлюк. Основою стали дорожні знаки, з якими художники грали таким чином, що в них виходив то калейдоскоп, то таємничі символи.

Як відомо, актуальним завжди є й було відкриття нових територій. Цього року такою територією стала "Фабрика повидла". Підприємство, що колись виготовляло 20 тонн повидла щотижня, цього разу сталомісцем, де вироблялося мистецтво.

Група "Тотем" з Херсона запропонувала дві інсталяції: "Я працював увесь день, і що?" та "Занурення". Різні роботи, різне наповнення, різне занурення в світ почуттів та ілюзій. Проект "Інший", що об'єднав живопис і медіа­об'єкт презентували львів'яни Сергій Савченко й Олексій Хорошко. Трансформація світу, його відображення, а також гра із запропонованим фабрикою простором та із глядачем - саме це й стало "Іншим".

Зовні проста, але наповнена й актуальним сюжетами, і актуальними технологіями, актуальними векторами руху й візіями стала відеоінсталяція Сергія Петлюка "Сни про Європу": зображення людей, які вимовляють назви європейських столиць, транслювалося на купу подушок.

"Не боюся" Руслана Тремби об'єднала скульптуру й комп'ютерну графіку.

Французький художник Патрік БейліКоуел зробив глядачів активними учасниками свого проекту: помістивши кошик з курячими яйцями під лампою, що безперервно мигає, він запропонував усім охочим спочатку кинути яйце в стіну, а потім написати на ній слово, спів­звучне слову "egg". Писали різне, від "екстриму" до "егоїзму", потім просто кидалися яйцями, що цілком задовольнило й самого художника, і глядачів.

Полячка Анна Бернадська зіграла із гламуром, створивши на очах у глядачів одяг з реклами брендових речей.

Там же, на фабриці, була й "Школа перформенсу" для всіх охочих, яку вели Януш Балдига з Польщі й Сибіл Омлі зі Швейцарії. Після завершення п'ятиденної школи учні мали змогу продемонструвати, чого навчилися. Мабуть, для львівських студентів­художників така школа може стати бомбою сповільненої дії, яка невдовзі має шанс вибухнути новими іменами contemporaryart.

Там же, на фабриці, відбулися і Дні мистецтва перформенсу у Львові, в яких взяли участь художники з України, Польщі та Білорусі. Зокрема, "Технологію запам'ятовування" показала полячка Марта Босовська. Її візуально лаконічний та наповнений внутрішньою напругою, драматизмом та динамікою стиснутої пружини перформенс справив надзвичайно сильне враження на всіх присутніх. А перформенс Домініка Яловінського "Трохи смішно, трохи страшно" поширився далеко поза межі фабрики: мабуть, трохи смішно було глядачам цього дотепного дійства, а трохи страшно - таксисту, що віз розмальованого жовтою фарбою та вкритого золотом перформера.

Куратор, один із головних натхненників та, без сумніву, "перпетуум мобіле" Тижня - Влодко Кауфман - показав "Шахівницю": вишуканий перформенс, своєрідну "гру в бісер" та таку улюблену Кауфманом гру в гру. Традиційно у цього "фіксатора дійсності" увесь негативізм та деструкція навколишнього середовища набувають дивовижно естетичної та завершеної візуальної форми.

До дивної подорожі змусив своїх глядачів Мирослав Вайда. Місцем проведення його перформенсу стало бомбосховище поблизу торгового центру "Лемберґ". За новою гламурною будівлею, десь на стоянці вантажівок прямокутний отвір вів публіку нібито у потойбіччя. Щоб потрапити туди, потрібно було мати не лише відвагу, але й відповідне спорядження: у колишньому бомбосховищі в темряві хлюпала вода.

Крім перформенсів та інсталяцій, "Фабрика повидла" стала місцем електронної й медійної культури ("Медіа­депо"), що транслювало усілякі відеодобірки. У цьому ж блоці взяла участь і вже відома у Львові й за його межами формація "restart", що об'єднує трьох діджеїв та двох віджеїв.

Звичайно, все написане - лише фрагменти Тижня актуального мистецтва. Адже він поєднав 50 проектів і 56 художників. Без назви, зате відкриваючи нові території, і не тільки географічні.