Цього року минуло 90 років від дня смерті Івана Левинського

Ще десять літ тому ніхто й не підозрював, що якби не Іван Левинський, хтозна, чи з'явилися б у нашій культурі Михайло Бойчук, Олекса Новаківський, Іван Труш, Олександр Лушпинський - люди, котрі сьогодні не потребують для себе якихось особливих представлень. А тим не менше, саме Левинському завдячували вони величезною моральною та матеріальною підтримкою тоді, коли вона справді була їм дуже потрібна.

Отже, Іван Левинський - видатний архітектор, художник, організатор української художньої промисловості, власник однієї з найбільших у Європі будівельних фірм, професор Львівської політехніки, громадський та політичний діяч кінця ХІХ - початку ХХ століття. Яскрава особистість, яку у зв'язку з безпосередньою причетністю Левинського до організації Українського січового стрілецтва ще в недавніх часах заборонялося не те що досліджувати, а й згадувати всує.

І поза тим, кілька характерних штрихів. У Львові кожен третій будинок має печать фірми Івана Левинського, яка фактично у той час і створила сучасний Львів. Саме Іван Левинський - один із перших в Україні увів в архітектурне будівництво металоконструкції, металобетон, штучне каміння. Саме він разом з Василем Кричевським вважається засновником українського архітектурного стилю початку ХХ століття. Саме він зініціював і організував перше Всеукраїнське технічне товариство.

І саме на його смерть відгукнуться усі національні газети - українські, польські, єврейські. Чому? А тому, що фірма Івана Левинського спроектувала чи збудувала не тільки Львівський залізничний вокзал, Театр опери та балету тощо, а й низку об'єктів, які визначали ту чи іншу національну архітектуру початку століття. Скажімо, вважалося, що збережений донині колишній єврейський шпиталь на вул. Рапоппорта спроектував Мокловський, хоча це не так, бо він був тільки керівником проекту у фірмі Івана Левинського.

Варте уваги, що народився Іван Левинський у сім'ї українця та етнічної німкені з Баварії. Але батько помер, коли хлопцеві було вісім років. І цікаво, що любов до України прищеплювала малому Іванкові саме його мати, яка й дала йому знання усіх азів української культури. Згодом уже дорослим Іван Левинський стане причетним майже до всіх мистецьких починань у Галичині та Україні. І матиме для цього не лише ідеї, а й вагомі матеріальні основи. Адже розпочавши своє доросле життя у стані, коли й шматок хліба не завжди було за що купити, Левинський у 30 років став одним із найбагатших людей Галичини. І незважаючи на це, зумів залишитися чуйною, доброю і порядною людиною.

Свого часу у видавництві "Українські технології" побачило світ фундаментальне дослідження буття та творчості цієї видатної особистості, що його упродовж п'ятнадцяти років провадив львівський мис­тецтвознавець та художник Олесь Нога. "Про Івана Левинського знали скрізь, тільки, на жаль, не в Україні, - зазначив дослідник. -Хоча якби не Левинський, то хтозна, як би виглядав сучасний Львів та й не тільки Львів. Адже усе життя Левинського минало під гаслом: "У кожного порядного бізнесмена є коханка, у мене також: це - мистецтво".