Співачка Махіма про зиму, весну, літо, осінь... і знову осінь

и не встигли отямитись, як коло знову повернулось, і, впевнено завойовуючи позиції, прийшла осінь. Саме так, як у відомій пісні гурту "Махіма": "Зима, весна, літо, осінь, і їх завжди по колу носить..."

Солістка групи Юлія розповідає "Пошті", що майже усе літо музиканти відпочивали і намагалися отримати максимальний заряд енергії для творчого сезону, який набирає обертів з вересня. Проте, поєднуючи приємне з корисним, встигли виступити на кількох концертах, зокрема, в Луцьку, Тернополі та Києві. А також "Махіма" був одним з найбільш очікуваних гуртів на недавньому рок­фестивалі у Славському. Про враження від цього фестивалю, про природу Карпат, а також про плани на майбутнє розповідає фронтвумен Юлія Донченко:

- Цього року ми вперше були на фестивалі "Славське­рок". Досить несподівано для нас, але справді отримали задоволення. Зі Славським пов'язано багато моїх спогадів дитинства. Тоді я займалася волейболом і саме на цьому стадіоні в мене були тренування кожного літа протягом місяця ...Я обожнюю Славське, обожнюю Карпати. Приїзд сюди - це ностальгія для мене, львів'янки, яка вже вісім років живе у Києві. Великим задоволенням також було потрапити в атмосферу україномовної публіки, яка слухає міжнародну музику. Адже на фестивалі звучало багато доброї фірмової музики і колективів з різних країн. Літо, Карпати, що може бути кращим? Тим більше, що атмосфера була класною і публіка просто чудовою.

- Ми й намагаємося багато подорожувати Україною і всюди давати якомога більше концертів. Але оскільки наша музика україномовна, то найбільш популярною вона є усе ж таки на заході України, найкраще тут сприймається... Гадаю, незабаром ми прорвемо ту завісу між сходом і заходом. Думаємо і про виступи за кордоном... Хоча зараз специфічний час - криза... Словом, для нас усе ще попереду. А стосовно найближчих планів, то зараз записуємо новий альбом. Це дуже довгий і складний процес, дуже ретельно опрацьовуємо аранжування до кожної пісні, кілька вже записано. Сказати точно, коли альбом буде готовий і ми запропонуємо його публіці, не можу. Але сподіваюся, що довго на цей альбом чекати не доведеться.

- Свого часу я переслухала дуже багато музики. А крім того, ще й маю музичну освіту. Спочатку вчилася по класу фортепіано в музичній студії, потім вступила до культосвітнього училища на відділ народних інструментів, в оркестрі грала на домрі й опановувала акордеон, крім того, граю на гармошці, гітарі... Взагалі в мене вдома дуже багато музичних інструментів. Минулого року з Індії привезла індійський народний інструмент - сітар. Сподіваюся використати його в наступному альбомі. Також можу похвалитися величезним контрабасом, шістьма різними гітарами - акустичними та електричними... (Можливо, невипадково й перший проект виконавиці, який подарував їй популярність, називався "Гавайські гітари" - "Пошта"). Адже музика - моє життя, натхнення. І вже розумію, що чим би у житті не довелося займатися (за другою освітою я - журналіст), без музики жити не зможу... Люблю писати пісні. І це виходить ніби саме собою. Хочу, щоб кожен у цих піснях знаходив щось саме для нього. І так народжується любов до публіки.

- Рок - це дуже загальне поняття. Насправді в ньому дуже багато відхилень... Є й інші стилі, які мені дуже близькі: джаз, блюз... Коли була малою, мій старший брат слухав класику року - "Beatles", "Led Zeppelin". Я також формувалася на цій музиці, це досі мої кумири. Хоча зараз слухаю Марсі Грей, "Morcheeba"... Взагалі слухаю багато різної кльової, якісної музики. Важко виокремити якусь одну групу, виконавця чи стиль. Намагаюсь віддавати перевагу класиці: класиці року, класиці джазу, а от класику XVII -XVIII століття я так багато переграла в школі, що просто перенаситилася нею. Хоча заняття класичною музикою не були даремними. Саме вони допомогли мені зрозуміти, що закони гармонії нікуди з музики не зникли. Якими вони були в XVII столітті, такими є і тепер. Просто перевтілюються в різні стилі. Нові звуки, нові звучання, саунди... і вже маємо рок. Час минає, але все нове - це дуже добре забуте старе. А тоніка, домінанта і субдомінанта залишаються на своїх місцях.

- Пам'ятаю, коли мені було 19 років (а в мене тоді вже була моя перша рок­група), ми разом поїхали відпочивати в Одесу. Звичайно, грошей на квитки до Львова нам не вистачило, і ми, щоб якось заробити, влаштували виступ просто біля базару. Так, співаючи зі своїми подругами на базарі під гітару, ми заробили потрібні гроші. Вважаю, що це було дуже кльово! Життя має різні сторони, і всіх їх треба знати. По­іншому ж неможливо здобути необхідний досвід.

- Останнім часом не дивлюся телебачення і майже не слухаю радіо, там все комерційне. Щоб пробитися на цей ринок, доводиться іти на компроміси у звучанні. Роблю це до певної міри тому, що знаю: якщо не зазвучу так - ні на радіо, ні на телебачення не потраплю. Але це нормально. На компроміс іде кожна людина, яка хоче існувати в суспільстві. Хоча у кожного суспільства свої закони. А стосовно молодих музикантів... Що тут можна сказати? Творчий потенціал в молоді завжди був, є і буде. Талановитих музикантів зараз дуже багато. Найгірше, що для їх розвитку немає відповідних умов, мало фестивалів, де вони можуть про себе заявити. На жаль, таких фестивалів, як "Славське­рок", дуже мало, мало продюсерів, які готові вкладати в молодь гроші. Адже музика - це насамперед гроші. Сучасна творчість неможлива без кліпів, записів, а це все дуже дорого коштує. Це суми, які молоді виконавці не можуть дозволити собі без спонсорів, і тому, зазвичай, залишаються лише в альтернативі. Це загальноукраїнська тенденція. Але справжній талант завжди проб'ється. Головне вірити, а Бог високо і все бачить.