Сергій Фоменко (Фома), лідер гурту “Мандри”, про музику, потребу мати позицію та принцип самурая

Кожен з нас є ковалем своєї долі і шукає у житті свого місця. Про те, як знайшов своє місце гурт "Мандри", про його реалії і мрії наша розмова із фронтменом гурту "Мандри" Сергієм Фоменком.

- До частої зміни професій спонукали певні обставини. Після закінчення школи померла мама, а ще були деякі проблеми особистого характеру, тому потрібно було заробляти. На той час праця церковного двірника цілком задовольняла. Сьогодні музика для мене - не остаточна зупинка. Музика - це своєрідний космос, в якому я також пробую малювати картини, мрію про те, щоб зняти кіно.

- Для кого як. Тобто все залежить від самої акції, від того, що вона персонально для тебе важить. Останнім часом ми взяли участь в акції "З книгою до дітей", організованій фондом "Україна 3000", у рамках якої ми з гітарами у руках об'їхали за один день всі інтернати Тернополя. Насправді це дуже складно морально, адже приходиш до дітей у їхній ще не сформований внутрішній простір із дорослого світу з порцією певної інформації, а тому відчуваєш величезну відповідальність. Принаймні я її відчував. А взагалі через брак часу у благочинних заходах участь беремо нечасто.

- Особисто для мене український продукт повинен звучати тільки українською мовою. Приналежність до будьякої нації базується на трьох китах - мові, історії та культурі. Російськомовні українські гурти - це пострадянська культура. Вони, звичайно, мають право на існування, але треба вміти розмежовувати поняття.

- А я це кажу майже щодня на наших концертах. Ця пісня для мене існує поза часом і ніколи не втратить актуальності. Цікаво, що написав її за рік до помаранчевих подій, коли їхали з гастролей із Польщі в Україну. Польща - це європейська країна з гоноровими людьми, які розмовляють на своїй мові, з чепурними містами і гарними дорогами. І от коли ти переїжджаєш кордон на український бік, бачиш великі купи сміття, рабську позицію: моя хата скраю, я нічого не знаю. Це мене дуже вразило. Треба навчитися бути вільним, висловлювати особисту точку зору за будьяких обставин, але це, мабуть, буде тоді, коли помре останній, народжений у рабстві.

- Треба навчитися бути незалежним, брати участь у тих заходах, які подобаються, а не в тих, де більше заплатять. Свобода для співака - це тоді, коли в автобусі, у колі своєї команди, ніхто не відчуває себе зіркою.

- Це слово для мене - магічне, співзвучне зі стилем нашої команди, оскільки завжди перебуваємо у динамічному русі. Мандри - це віддзеркалення суті самого життя, земної подорожі. До речі, у вересні ми презентуватимемо новий кліп на пісню "Світ". Ця композиція присвячена моїм друзям і колегам, важливим для української музичної культури людям, які відійшли у вічність. Попри біль і втрати, ми все­таки повинні пам'ятати, що життя - прекрасна річ. Однак воно не є прогулянкою під місяцем, бо коли дотримуєшся принципу самурая (прокинувшись вранці, пам'ятати, що можеш померти ввечері), земні мандри набувають величезної цінності. Бо тоді кожна хвилина є знаковою, кожне слово - важливим, кожна зустріч - відкриттям.

- Вважаю, що насамперед передав би їхні усмішки і щасливі очі.