Гвінет Пелтроу, акторка, про можливість поєднувати родину та роботу

Вчора у Львові завершився прокат фільму Джеймса Грея "Коханці", де головну роль зіграла акторка Гвінет Пелтроу. Разом із режисером вона презентувала цю стрічку на Каннському кінофестивалі.

За Пелтроу давно закріпився титул королеви гламуру, однієї із найстильніших зірок. І найуспішніших.

Перша кінороль - у 15 років. "Оскар" - у 26. Відомі батьки. Знамениті коханці. Близький друг родини - Стівен Спілберг. Батько - режисер Брюс Пелтроу, мати - актриса Блайт Деннер, більше відома нашим глядачам як дружина Роберта Де Ніро у "Знайомстві з батьками". Гвінет знехтувала кар'єрою, щоб присвятити себе дітям. "Коханці" повернули її у велике кіно та на червоний килим. Про роль у картині, родину та роботу вона охоче розповідала журналістам.

- Цей фільм про історію пристрасті. Персонаж Хоакіна Фенікса нічого не може зробити зі своєю пристрастю до моєї героїні. А вона, своєю чергою, - із пристрастю до одруженого чоловіка. "Він зателефонує? Він залишить свою дружину заради мене?" - лише це цікавить мою героїню, про себе саму, про свій розвиток їй думати ніколи...

- Так, коли я була набагато молодшою. Я закохалася, він не був одружений. Але в нього була подруга, і вони разом сиділи на наркотиках.

- Дуже насичено. Я йшла з дому о 5.30 і поверталася запівніч. Я просто плакала від утоми. Але результат того вартував.

- Я займаюся родиною із задоволенням. До 30ти років я зіграла два десятки ролей, стала популярною, гонорари мої виросли. У 26 мене нагородили "Оскаром" - це був пік кар'єри, до якого інші люди йдуть все життя. Фактично, все життя я втиснула у 10 років. Така інтенсивність виснажила мене емоційно. Я втомилася.

- Для мене, так. Я постійно концентрувалася на собі. Тож варто було це змінити. Хвороба нашого часу - бачити сенс життя в успіху. Особливо це відчувається в Америці, тому я й живу переважно у Лондоні.

- Мене сміливо можна назвати татовою донею. Він був для мене центром Всесвіту. Після його смерті мені було дуже важко. Це найжахливіше, що колинебудь ставалося зі мною. Тато походив із древнього єврейського роду Палтровичей, у ньому всі чоловіка були рабинами п'ять сотень років. І в батькові завжди було щось від справжнього священнослужителя, напевно, тепло й смиренність.

- Я намагаюся бути якнайменш помітною. Тому мене дивує, що папараці постійно переслідують мене. Якщо так буде і надалі, я сфотографую їх машини, запишу номери і викличу поліцію. Хочу мати можливість їздити в метро, як всі. Зрештою, і зараз це роблю. Одягаю шапку і їду. У мене ж середньостатистична британська зовнішність - кого я зацікавлю?

- Так. Америка - країна з підлітковим максималізмом. А мені подобається бабусяЄвропа.

- Так. Я завжди її захищаю. Європейці ставляться до Америки дуже негативно, і я думаю, що вони забувають, яка вона різноманітна.

- Мене дуже цікавлять мистецтво й історія. А можливо, стала б шеф­кухарем.

- Мій батько говорив, що не пам'ятає того часу, коли я не хотіла грати. Коли була підлітком, дядько Стів (Спілберг - "Пошта") взяв мене у свій фільм "Капітан Гак".

- Те, що мені колись сказала мама: "Хочеш стати акторкою - зроби так, щоб у тебе закохалася камера".

- Сподіваюся. Мені хочеться досягти такого ж балансу, як Меріл Стріп. Вона виховала чотирьох дітей і зробила фантастичну кар'єру.