Квентін Тарантіно, режисер, про любов до акторів, кіно та Канн

Сьогодні у львівський прокат виходить нова стрічка знаменитого Квентіна Тарантіно "Безславні виродки" (сам режисер наполягає, щоб обидва слова писалися із граматичними помилками).

Світова прем'єра картини відбулася у рамках конкурсної програми Каннського фестивалю. Вічний хуліган привів на зустріч із журналістами зіркову команду із шампанським (справа відбувалася об 11 ранку).

Бред Пітт, Майк Маєрс, Данієль Брюль, Діана Крюгер, Крістоф Вальц та й сам Тарантіно багато сміялися, бавили публіку, переплутали усі таблички із іменами (зрештою, навіщо їм таблички, як їх і так усі знають в обличчя), але встигли розповісти про фільм та один про одного. "Безславні виродки" - не найкращий фільм Тарантіно, але знятий у такому шаленому темпі та з такою кількістю подій та героїв, що відірвати очі від екрана просто неможливо. Тим більше, що, попри кривавий сюжет, який розповідає про американськоєврейське підпілля в окупованій німцями Франції, режисер зумів напхати у фільм багато веселого.

- Усього рік тому Ви оголосили, що будете знімати новий фільм, і от він уже готовий. Вам не здається, що надто поквапилися?

- Коли режисер перебуває у такому становищі, як я, то все стає небагато простішим. Можна дуже довго знімати одну сцену, і багато режисерів не відмовилися б від такої можливості. Але коли в тебе усього три дні на сцену й ні хвилини більше, то на екрані з'являється більше енергії. І я радий, що зміг працювати в такому режимі, з таким результатом. Тому що зараз я переглянув "Смертельний доказ" і зрозумів, що в мене було занадто багато часу.

- Але така швидкість - це великий стрес?

- Наприкінці дня, повертаючись зі студії додому, я думав, що це чудово, адже дозняв сцену. Але розслабитися неможливо, тому що й наступного дня тебе очікує те саме, і післязавтра, і ще місяць життя побудований саме у такий спосіб. Буду чесним: я насолоджувався зйомками цього фільму менше саме через нестерпний ритм.

- Здається, саме в цьому фільмі Ви набагато більше уваги приділяєте сценам екшн?

- Ні, я зовсім не хотів знімати фільм, поставлений у темпі цього жанру. Я всього лише хотів зберегти непоганий, але постійний темп розвитку подій. Я не насолоджуюся ним у кожній сцені. Але я змішував діалоги з дією, це правда. Можливо, цей фільм найближчий з усіх до "Кримінального чтива" саме темпом розвитку подій.

- Ви якось сказали, що без Крістофа Вальца не вдалося б зняти це кіно. Що Вас у ньому вразило?

- Ось як виглядала ситуація: я зрозумів, що створив захопливого героя. Я створив полковника Ганса Ланду. Цей герой має бути мовним генієм. І знав, що актор теж мусить бути мовним генієм. Інакше я б ніколи не знайшов відповідного актора для цієї ролі. І коли почався кастинг у Німеччині, я ніяк не міг знайти потрібного актора. Був момент, коли я подумав, що не знайду того, хто мені потрібен. Тож сказав продюсерам, що якщо ми не знайдемо когось на роль Ланди, то ми закриваємо проект. Тож я чітко пам'ятаю той день, коли з'явився Крістоф, зайшов до кімнати і прочитав вірші п'ятьма мовами. І саме в той момент я подумав: "Ми зніматимемо цей фільм". Так само було і з Данієлем Брюлем. Якби батько Данієля не зустрів його матір, то не знаю, чи у нас би колинебудь був справжній Золер. Німецькі актори не часто мають нагоду грати у фільмах на міжнародному рівні так, як це можуть американці.

- Ви також казали, що любите усіх своїх акторів. Любите усіх акторів і в цьому фільмі?

- Безперечно. Тому що я люблю їх, як Бог. Бо я і є бог для цих акторів. Бо я їх створив.

- Фільми про війну, особливо про ІІ Світову, останнім часом дуже популярні. Скептики говорять: "Чому ми повинні дивитися ще один?" Що Ви відповісте на це?

- За останні двадцять років ми бачили багато фільмів, які показують війну з антивоєнної точки зору, з боку страждань. Зовсім не хочу сказати, що я за війну, тому що це не так. Але в 40ві та 50ті роки фільми про війну дивилися інакше, тому що вони були зняті з позиції жанрового кіно, вони були розважальними й захопливими. Військові фільми зовсім не зобов'язані показувати війну з позиції жертв цієї війни. Та й мій фільм не зовсім про війну. Я взяв конкретний історичний час і помістив у нього свої власні ідеї й своїх героїв.

- І, звичайно, фільм пов'язаний із фільмом Енцо Кастеллані 30річної давності з тією же самою назвою...

- Але це не римейк. Обожнюю цей фільм, але я купив права на нього в основному через назву. І в моєму фільмі немає більше нічого спільного із картиною Кастеллані.

 - Як любитель кіно, змогли б Ви спалити усі фільми, як Шушана Дрейфус?

- Це дуже важко. Якби я був на місці Шушани і міг би винищити усіх нацистів і в результаті виграти війну - тоді так, можливо. Плівки, які горять, для мене є метафорою могутності кіно, але з іншого боку, це навіть не метафора. Це і є могутність кіно, яка винищить Третій рейх. Але, повірте, мені важко було наважитися знімати цю сцену. Набагато важче, ніж ту, де Елай Рот вбиває нацистів бейсбольною битою.

- Чому слово "виродок" (basterds - мало б бути bastards) написано з помилкою?

- Це не помилка. Я Вам цього не поясню. Такі речі просто не пояснюють.

- Кінобізнес за останні роки дуже змінився. Наприклад, Ваш постійний продюсер Гарві Вайнштейн тепер працює самостійно. Ви відчули різницю в роботі з ним тоді й тепер?

- Я хотів допомогти йому вийти із "Мірамаксу". Не піти, а залишитися самим собою. Він відстоював мене, і я завжди відстоював його. Я міг би зняти цей фільм з ким завгодно, але я вирішив, що буду знімати його тільки з Гарві. Проте зараз у нього є ще й інші фільми, які багато про що свідчать, - це, наприклад, "Дев'ять" і "Гелловін 2".

- Це Ваш п'ятий фільм у Каннах. Що означає для Вас зв'язок з Каннським фестивалем і для фестивалю - зв'язок з Вами?

- Що добре на цьому фестивалі, так це те, що, приїжджаючи сюди, ти опиняєшся у світі, де тільки кіно має значення. Всі світові видання, що пишуть про кіно, тут, і всі вони оцінюють фільми одночасно, всі вони прокидаються на світанку, щоб побачити новий фільм Джонні То о 8.30. Навколо метушаться і галасують через зображення, яке блимає на екрані. Тут зібрались люди з усіх куточків світу - Америки, Фінляндії, Ісландії, Гренландії. Є навіть кілька канадців... І щось у тому є, коли така маса людей збирається в одному місці в один час. І всі чекають, сперечаються, роблять одне і те ж. Для мене на цілій планеті Земля не знайти такого місця, як Канни. Я чув, як люди казали: "Це - Олімп кінематографії", "Це -Олімпійські ігри кінематографістів", "Це - нірвана кіно". І це правда. Я не є американським кінематографом. Я знімаю кіно для усієї планети, а Канни - місце для їх показу.

- Зараз Ви зняли великий фільм, можливо, це Ваш найбільший проект. Як думаєте, може наступний фільм буде більше камерним, інтимним?

- Поняття не маю, яким буде мій наступний фільм. Після зйомок непогано було б рік відпочити, повернутися до нормального життя. Отож, я відпочину й почекаю, поки дозріють мої плани або з'явиться нова ідея. Коли я сідав писати сценарій до цього фільму, попереду була усього лише вершина, яку потрібно було підкорити. Щоб за нею побачити наступні.