Марічка Ільїна

Коли француз українського походження Юрій Білак брався працювати над фотовиставкою "Доторкнутися і побачити", адресованою передовсім незрячим, то був вражений, як орієнтується у просторі одна з його незрячих консультантів. Там, де були музейні зали, жінка трималася спеціальних ліній, а там, де починалися довгі й заплутані коридори, пересувалася швидко, впевнено і самостійно. На запитання фотомитця, як вона у цих хитросплетіннях проходів дає собі раду, приятелька (яка у цьому музеї посідала керівну посаду) відповіла: "Я слухаю стіни".

Уже не стіни, а голоси 18 відомих людей України - Катерини Ющенко, Арсенія Яценюка, Ніни Матвієнко, Сашка Положинського, Олега Скрипки, Ольги Сумської та інших - допомагають гостям виставки тактильного фото "Доторкнутися і побачити" Юрія Білака (що зараз відкрита в Історичному музеї у Львові) формувати уявлення не лише про світ, а й про зацікавлення фотомайстра. До речі, ця фотовиставка, яку можна побачити на дотик, перша не тільки в Україні, а й у  Європі.

Я теж вирішую спробувати, як це - не послуговуючись зором - мати уявлення про предмети. У зумисне задрапованому чорним темному виставковому залі, де світяться лише кольорові фотокадри, про які йтиметься, підходжу до однієї із тридцяти схожих на ігрові автомати тумб (експозиція укладена з 30 тактильних фоторобіт - своєрідних інтерпретацій світлин із уже експонованої раніше у Львові, Києві та Бухаресті фотовиставки Юрія Білака "Українці"). Спеціально не розглядаю фотооригінал (порівнювати буду потім), а вбравши навушники та заплющивши очі, відразу кладу долоню на тактильний аналог - рельєфне полімерне зображення, яке розташоване тут же.  Орієнтуючись на голос у навушниках (а в ньому впізнаю голос народного артиста України Богдана Бенюка), промацую кожен сантиметр тактильного фото. Дуже поволі зображення через відчуття постає - (але таки постає!) перед внутрішнім зором. Вражає!

"На створення цієї експозиції мене, поза іншим,  надихнули новітні технології, які сьогодні застосовують у французьких музеях, зокрема у Луврі, - розповів на відкритті у Львові  Юрій Білак. - Хоча були проблеми. Адже для того, щоб незрячі зрозуміли мої світлини, треба було вигадати іншу мову, де довелося повністю абстрагуватися від світла, тіні, кольору та особливо перспективи, зрештою, як і позбутися багатьох дрібних деталей. Але що не можна було втрачати - це настрій кадрів, аби донести до незрячих не лише прагматичну інформацію, а й естетичну. Відтак на це затрачені час і зусилля не лише мої, а багатьох людей у Франції та Україні. У підсумку є проект, який мав би провістити наступні. У Франції, до речі, згідно з новим законом, до 2012 року зробити свої збірки доступними для незрячих зобов'язані усі тамтешні музеї".

Юрій Білак уже не вперше адресує свої починання людям з обмеженими фізичними можливостями, чиї проблеми знає не з газетних шпальт (інвалідність випала на долю його батька). Скажімо, не так давно взяв участь у постановці вистави для глухонімих як актор. Зрештою, не чужі ці проблеми і для засновника фонду "Open Ukraine" (що разом з фондом "Україна 3000" та Посольством Франції в Україні допоміг авторові організувати виставку "Доторкнутися і побачити" в нашій державі), голови Верховної Ради Арсенія Яценюка, у якого десять років тому став незрячим тесть, який і надалі успішно викладає в Київ­ському політехнічному інституті. До речі, саме Арсеній Яценюк зізнався львів'янам, що озвучення цієї виставки матиме також англійський та російський варіанти. А серед інших відповідальних присутніх випало почути, що й польський. Отож проект зможе охопити якомога ширше коло людей не лише в Україні, а й за кордоном.

Однак для нашої держави важливо ще й інше. Разом із фотовиставкою (яку вже побачили у столиці, а після Львова побачать у Донецьку, Чернігові, Харкові та інших українських містах) скрізь возять плакат із відбитками пальців відомих людей, які озвучували тактильні фото. У кінці туру плакат виставлять на благодійний аукціон. А на виручені кошти організатори придбають апарат, який дасть можливість виготовляти тактильні відбитки уже в Україні.