Виставка творів основоположника національної школи малярства в Західній Україні Корнила Устияновича, приурочена його 170річчю, стала третьою ретроспекцією його творчості, презентованої у Національному музеї у Львові. Зрештою, цю річницю знаного українського художника, мистецтвознавця, письменника, редактора, акторадекламатора, громадського діяча Національний музей не міг оминути не лише через те, що володіє найбагатшою та найповнішою збіркою оригінальних творів Корнила Устияновича в Україні. А й тому, що саме під його крилом було відкрито художньомеморіальний музей художника у його рідному селі Вовків.

І то вже не так важливо, що в 2000 році цей музей­садибу передали громаді (хоча життя цього культурного осередку вимагає відтепер від його керівника максимальної ініціативності та енергійності). Важливіше інше - вагома дата не залишилась непоміченою. Правда, навіть тепер не можна сказати, що Корнило Устиянович отримує ту шану, якої вартує. Так уже є - історія часто­густо несправедлива.

Адже попри те, що знаємо вагому роль Корнила Устияновича для історії українського мистецтва та культури, не так багато маємо про нього наукових розвідок та досліджень. Художник, який першим зважився відійти від релігійної тематики та почати малювати на сюжети з української історії та життя українців, письменник, який, попри усі власні шукання, закликав "руських дітей" до єдності та залишив надзвичайно цікаву мемуаристику, творець, особистість якого викликала полярні оцінки (однак вагомість якого була беззаперечною), донині не має ні сучасного повногранного опису, ні систематизованого переліку усього ним створеного.

"Півсотні церков має мої ікони, п'ятнадцять - іконостаси, одинадцять - стінописи, у сімох залишив я, крім декоративних картин, вартісні твори мистецтва за час від 1862 року до 1902го, і тих 40 літ праці не принесли мені ані грошей, ані слави, - писав Корнило Устиянович незадовго до смерті. - Так само, як і моя літературна праця не діждалася заслуженого признання. Був я і загину загальновідомим, але ніким не поважаним, не любленим щиріше і дилетантом у всьому. Не захопив я нікого і так зайду зі світу, коли бачиться мені, що так воно бути не повинно..."

Властиво, саме виходячи з того, що "так не повинно бути", і організував виставку творчості Корнила Устияновича під орудою заввідділу українського мистецтва ХІХ століття Оксани Жеплинської Національний музей у Львові...