Міністерство культури та туризму заборонило показ фільму "Бруно" в Україні. Не без участі Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі

Комедія "Бруно" з британським коміком Сашею Бароном Коеном у головній ролі, яка мала б з'явитися на українських екранах сьогодні, в український прокат не вийде взагалі.

"За висновками Експертної комісії з питань розповсюдження й демонстрування фільмів при Міністерстві культури і туризму України, фільм "Бруно" (Bruno) (режисер - Л. Чарльз) містить художньо невиправдану демонстрацію статевих органів та стосунків, гомосексуальних статевих актів у відверто натуралістичній формі, показ гомосексуальних збочень, ненормативну лексику, прояви садизму, антисоціальної поведінки, що може завдати шкоди моральному вихованню громадян", - йдеться у заяві Мінкульту щодо видачі державного посвідчення на право розповсюдження й демонстрування фільму "Бруно".

Важко придумати кращу рекламу для будьякої стрічки. Можна тільки уявити, наскільки збільшиться кількість проданих піратських копій картини.

Що ж викликало таку гостру реакцію міністерських експертів? У фільмі "Бруно" британський комік Саша Барон Коен, відомий завдяки образу казахського журналіста Бората Сагдієва, виконує роль австрійського гламурного фотографа­гея. Повна назва фільму про Бруно звучить так: Bruno: Delicious Journeys Through America for the Purpose of Making Heterosexual Males Visibly Uncomfortable in the Presence of а Gay Foreigner in а Mesh TShirt ("Бруно: Чудова подорож Америкою з метою примусити гетеросексуальних самців почуватися дискомфортно у присутності гомосексуаліста­іноземця у футболцісіточці").

"Бруно" уже встиг стати лідером північноамериканського кінопрокату, заробивши за перший прокатний вікенд 30,4 млн доларів. Він побив рекорд "Бората", який у 2006 році зібрав за дебютний вікенд 26,5 млн доларів.

Такому успіху передувала тривала реклама, створена завдяки скандалам.

Нагадаємо, зйомки "Бруно" супроводжувалися різними скандалами і провокаціями, які влаштовував Коен. Актор в образі Бруно спробував узяти інтерв'ю в Арнольда Шварценеггера, розіграв Бена Аффлека, танцював у шортах в одному з канзаських аеропортів, взяв участь у мітингу проти одностатевих шлюбів і мало не зірвав показ дизайнерської колекції в Мілані.

Кілька разів Саша Барон Коен наражав себе на справжню небезпеку.

Крім того, на Коена подала до суду американка Рішел Олсон. Вона стверджує, що під час зйомок одного з епізодів фільму одержала травму, що зробила її інвалідом. На презентації фільму в Австралії Коен, який з'явився на вулицях Сіднея у відвертому костюмі і вів за собою білого коня, створив серйозні затори на дорогах.

Нагадаємо також, що з фільму в останню мить була виключена сцена, де Бруно кепкує з Майкла Джексона - компанія "Universal Pictures" визнала, що після смерті співака неетично залишати цей епізод у фільмі, повідомляє УНІАН.

Проте такий галас, який зчинився у зв'язку із забороною картини в Україні, не спричинили ані костюм, ані навіть кінь. Майже усі провідні західні ЗМІ присвятили цій події доволі розгорнуті матеріали. Наприклад, інформагентство Reuters, текст якого передрукували і у французькій Le Monde, нагадувало читачам, що "в Україні на нетрадиційно сексуальну орієнтацію досі дивляться косо".

Британська "The Guardian" вважає, що заборона на цей фільм може бути одним із етапів передвиборної кампанії Віктора Ющенка. На думку британського видання, цілком може бути, що забороною на показ фільму із сумнівними духовно­моральними якостями команда чинного Президента України розраховує привернути на свій бік виборців старшого покоління, цитує незалежне інтернет­видання "Форпост".

"Пошта" попросила прокоментувати заборону членів експертної комісії. Кінознавець Олександр Шпилюк є одним із чотирьох експертів, які проголосували за прокат стрічки в Україні, проте із віковими обмеженнями: "Мій висновок про вікові обмеження був цілком свідомим. Що стосується думки тих десяти експертів, які заборонили фільм, то дехто з них взагалі забороняє все, що рухається. Якщо підходити до фільму серйозно, то сприймати його як пропаганду нема жодних підстав. Це стьоб, пародія і на фільми такого гатунку, і на ставлення суспільства до геїв. У фільмі є кілька епатажних сцен. Як на мене, то до них і треба ставитися як до епатажу, а не як до пропаганди".

Кінознавець Сергій Тримбач, натомість, долучився до більшості і вважає, що фільм заборонено справедливо: "При розмовах про цей фільм дуже багато апелюють до його прокату в США. Однак і там стрічка була показана із певними скороченнями. Попри іронічність "Бруно", він пропагує гей­культуру, ті цінності, які персонально для мене неприйнятні. Тому, голосуючи проти прокату "Бруно" в Україні, я виходив не стільки з естетичних критеріїв, скільки з особистого несприйняття того, що дехто намагається нав'язати як норму".

А от австрійський журналіст Гервіг Гьоллер, який нещодавно опублікував у "Der Standart" гострокритичну статтю про діяльність української комісії з питань моралі, повідомив "Пошті", що навіть в Австрії "Бруно" такого резонансу не викликав, попри те, що персонаж є австрійцем, працівником неіснуючої телерадіокомпанії (за вигаданими титрами, втім, добре вгадується прототип). Але, крім диломата Еміля Брікса, ніхто із офіційних осіб і гадки не мав виступати щодо кінокомедії.

Тим часом в Україні реакція і на сам фільм, і щобільше - на його заборону є доволі активною. Так, Вінницька правозахисна група висловила стурбованість з приводу широкомасштабного наступу на свободу вираження поглядів, яку цинічно веде українська влада під прикриттям гаслами про боротьбу за суспільну мораль. Про це сказано в повідомленні координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана.

"Після ухвалення безглуздих та небезпечних змін до Кримінального кодексу України, якими було запроваджено кримінальну відповідальність за зберігання порнографічних предметів з метою розповсюдження, одночасно із другим читанням законопроекту, яким буде введено кримінальну відповідальність за порушення законодавства про суспільну мораль, вітчизняні "моралісти в штатському" продовжують публічну сублімацію своїх сексуальних та інтелектуальних комплексів у заборони, обмеження та санкції. Останнім відомим ляпом українських цензорів стала відмова Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів при Міністерстві культури у видачі прокатного свідоц­тва кінофільму "Бруно", - йдеться у повідомленні.

Правозахисники закликають дистриб'юторську компанію "Синергія" скористатися своїм конституційним правом на судове оскарження заборони прокату фільму. Проте, як з'ясувала "Пошта", дистриб'юторська компанія позиватися із державою не планує і взагалі відмовляється коментувати цю подію.

Варто пригадати, що 2005 року експертна комісія відмовила у видачі прокатного посвідчення картині Джорджа Ромеро "Країна мертвих". Тоді гендиректор прокатної компанії "B&H Dіstrіbutіon" Богдан Батрух судився із міністерством. Суд він програв, проте тоді заборона картини викликала хвилю обурення у пресі. Наступним кроком у 2006 році стала заборона картини "Хостел". Тоді студентів КиєвоМогилянської академії, що зібралися на перегляд картини, розганяла міліція.

В обох випадках заборона, очевидно, значно підвищила попит на піратську продукцію.

У той час обійшлося без втручання Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Проте віднедавна, на додачу до поодиноких заборон експертної комісії Мінкульту додалася ще і діяльність цієї комісії, яка "має право проводити у межах своєї компетенції перевірку діяльності засобів масової інформації, юридичних осіб усіх форм власності, що займаються організацією видовищних заходів та діяльністю з обігу продукції сексуального чи еротичного характеру або такої, що містить елементи насильства і жорстокості. Рішення Національної експертної комісії, ухвалені в межах її повноважень, є обов'язковими для розгляду центральними і місцевими органами влади, засобами масової інформації всіх форм власності, а також фізичними та юридичними особами", - йдеться на офіційному сайті комісії.

Крім того, що комісія долучилася і до заборони "Бруно" ("Розглянувши на своєму засіданні матеріали досліджень спеціалістів апарату Національної комісії щодо відповідності вимогам чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі наданого заступником міністра культури і туризму України Коханом Т.Г. відеозапису фільму "Бруно", Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі вирішила: визнати, що відеозапис фільму "Бруно" не відповідає вимогам чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі, оскільки належить до продукції порнографічного характеру", йдеться у рішенні №13 від 16 липня 2009 року), вона і до того опинялася у центрі гучних скандалів, серед яких заборона книги лауреата Шевченківської премії Олеся Уляненка "Жінка його мрії", яку було визнано "порнографічною продукцією, обіг якої в Україні заборонено". Письменник досі позивається із комісією. Великий резонанс викликав і нещодавно прийнятий Закон України "Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру)", що був прийнятий парламентом 11 червня 2009 року і передбачає встановлення кримінальної відповідальності за зберігання творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження. Ситуація ускладнюється нечіткістю законодавства, зокрема, не існує зрозумілого визначення поняття "творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру". Також можливою підставою для зловживання є й нечітке визначення терміну "розповсюдження".

Проте згадана вище комісія з питань захисту суспільної моралі розробила проект "Критерії віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матеріалів до продукції порнографічного характеру". Текст цього документа можна друкувати як такий, що "може завдати шкоди моральному і фізичному вихованню, культурному розвиткові громадян". Ось лише кілька цитат з нього: " порушення глибинних культурних приписів виступає як один з факторів виникнення статевого збудження; відкидається моральність" або " спеціальне перебільшення, гіпертрофування загальних планів, що імітують оргазм шляхом характерних тілорухів, брутальність жестів, надривних звуків і стогонів, що прагнуть викликати реакцію фізіологічного порядку". Так пояснюють фахівці, що таке порнографія. Натомість еротика - це: "показ напівоголених та/або оголених моделей з демонстрацією лонної ділянки, сідниць, грудних залоз" або "зображення моделей чоловічої статі з оголеними статевими органами в стані часткового збудження в межах художніх образів і композиції твору" і наостанок, "зображення статевого акту та/або його імітації (за винятком кримінальнокараних дій) в далекому ракурсі без візуалізації взаємодії геніталій, якщо сексуальні сцени є частиною цілісного художнього образу і композиції твору". Повністю цей шедевр законотвочої думки можна прочитати на сайті moral.gov.ua, назва якого сама по собі може стати об'єктом пародії на кшталт "Бруно". Проте справа виглядає не так весело, як здається на перший погляд. Слідом за ревізією фільмів чи книг комісія уже серйозно взялася за ЗМІ. Але це, мабуть, інша тема, до якої "Пошта" неодмінно повернеться найближчим часом. Хоча наразі у комісії із нашим кореспондентом спілкуватися відмовились, вимагаючи письмового запиту відповідь на який буде "залежно від запитань".

Оцінки експертів щодо фільму “Бруно” (з офіційного сайту Мінкульту)

---

Примітка - розшифровка експертних оцінок:

"Х21" - дозвіл перегляду фільму особами, віком від 21 року;
"16" - дозвіл перегляду фільму особами, віком від 16 років;
"18" - дозвіл перегляду фільму особами, віком від 18 років;
"ні" - заборона прокату фільму та його розповсюдження.