Лаура Вімет, американська органістка, про альтернативу дискотекам і свої враження від Львова

У неділю, у рамках Третього міжнародного фестивалю органної музики "Діапазон" у Львові відбувся сольний концерт молодої виконавиці Лаури Вімет зі США. Програма змогла задовольнити найрізноманітніші смаки прискіпливої львівської публіки. Адже звучала і барокова музика Й. С. Баха і Г. Ф. Генделя, і твори класиків органу ХХ століття - Марселя Дюпре та Олів'є Месіана, а також зовсім нова для українського слухача музика сучасних американських композиторів (Нілі Брюс, Вільям Грант Стіл, Вільям Олбрайт), деколи під символічними назвами на кшталт "Не будьте втомленим мандрівником". Особливе враження на публіку справила музика з мультиплікаційною анімацією мексиканського композитора Рауля де Залдо Фабіла під назвою "Втомлені птахи", що розповідає трагічну історію пташиного життя, переплетену коханням, небезпеками та смертю. У житті 25-річної органістки наразі все простіше.

- Ви здобули ступінь бакалавра мистецтв з органа у Веслейнському університеті (Мідлтаун, штат Конектикут) і продовжили навчання в університеті Вашингтона в Сіетлі (штат Вашингтон). Що надихнуло Вас обрати саме орган? Чому не інший інструмент?

- Музикою я займаюсь зі семи років. Спочатку грала на фортепіано, але потім моя мама запропонувала мені спробувати себе в органному мистецтві. Мені, звичайно, здавалося, що це дуже нудно. Але коли мені показали, що навіть джаз і сучасна музика звучать на органі добре - я закохалася у цей інструмент. Я повинна була грати щонеділі вранці в церкві й тому не могла по суботах ходити на дискотеки. Мабуть, саме через це моя мама і радила обрати орган (сміється).

- Для європейської музичної культури орган є традиційним інструментом, особливо в католицьких країнах. А якими є традиції органної музики в США?

- Як в Європі, так і в Америці орган є нерозривно пов'язаним із церквою. Органна музика супроводжує літургії, незамінна на недільних концертах, супроводжує спів хору. Оскільки орган є й буквально пов'язаним із храмом і ми не можемо його нікуди перенести, то концерти і фестивалі також проводяться там.

- Відомо, що американці з більшим задоволенням слухають джаз, блюз, кантрі, ніж класику...

- Це справді так. По-перше, класична традиція - це передусім традиція європейська, а американська культура витворила для себе свою музику. І це природно. Хоча з іншого боку, можна говорити про загальносвітову тенденцію, коли молодь не надто захоплюється класикою. Звичайно, це не добре, тому, що не можна себе обмежувати і зациклюватися на чомусь одному. Це так само як їжа. Не можна завжди їсти лише м'ясо, або тільки рибу чи шоколад. Потрібно все спробувати, все знати і розуміти.

- Свою кар'єру професійного, зокрема, церковного органіста Ви розпочали ще під час навчання у вищій школі. Працювали з багатьма церквами Конектикуту, були директором музики в Єпископській церкві Христа в Мідлхаддамі, керували хорами та були акомпаніатором. Тепер Ви є музичним директором в Об'єднаної християнської церкви в Північному Гейвені, асистентом органіста Веслейнського університету, а також учасником ансамблю Єль Камерата при Єльському університеті. Які Ваші плани на майбутнє? Можливо, Ви хотіли б далі навчатися або почати викладати? Чи Вам більше подобається бути концертним музикантом?

- Стосовно подальшого навчання - у цьому році я стала переможцем та лауреатом стипендії заснованої у 1995 році Шарлотою Хойт Багнал за дослідження релігійної музики та літургії, також я є стипендіатом Фонду співдружності Конектикуту. Отож навчання я ще не завершила. Літургії, концерти - це моє життя, адже я буду органістом лише доти, поки гратиму на органі, тому намагаюся робити це якомога краще і частіше. З 2006 року почала гастролювати, мала концерти у великих містах східного узбережжя США, в Мексиці, тепер у Європі. Крім недільних літургій та концертів, в ансамблі я граю приблизно сім сольних концертів на рік.

- Чи сподобалося Вам працювати за львівським органом? Зал, акустика, атмосфера концерту, публіка?

- Кожен орган є особливим. І для того, щоб він добре прозвучав, необхідно докласти чимало зусиль. Концерт відбувся у неділю, а я приїхала майже за тиждень до того, щоб вивчити і відчути інструмент, мала близько двадцяти годин репетицій. І я задоволена! Красивий тембр, добрі технічні характеристики всіх регістрів дозволили виконувати музику різних стилів. Акустика залу також хороша. Храм з його високою купольною стелею - єдине ідеальне місце для звучання цього масштабного інструмента. Стосовно атмосфери і публіки... що тут сказати? Львівська публіка є дуже вихованою і культурною. Тільки справді мудрі та інтелігентні люди можуть зрозуміти цю музику.

- Ви брали участь у фестивалях та грали концерти в різних містах, країнах. Любите подорожувати?

- Звичайно, це дуже цікаво і захопливо! Подорожі завжди відкривають щось нове... Але для мене важливо подорожувати не просто так, а з якоюсь метою. Це може бути концерт, фестиваль, якась цікава лекція. Тоді ти завжди їдеш туди, де на тебе чекають, і твоя поїздка є змістовною, корисною і цікавою. Наприклад, у Львові я мала концерт, багато репетицій і ще встигла побачити місто, гарно провести час.

- Що є на першому місці у Вашому "рейтингу" львівських вражень?

- О, це, мабуть, найважче запитання! Тут так чудово! У мене залишаться тільки найкращі спогади про цю поїздку! Найперше, що мене вразило, - це будинки, архітектура. Жити в такому місті - це справжнє щастя! В Америці таких шедеврів небагато, а щоб усе місто було таким - це було б націо­нальною гордістю, але нам пощастило менше, ніж вам.

Також мені дуже сподобалися люди, які тут живуть. Вони дуже привітні та дружні. Також для американців незвично так багато ходити пішки, в нас люди майже не розлучаються з автомобілями, а у вашому місті, навпаки, всі ходять, прогулюються. І це добре! Думаю, через те ви і виглядаєте здоровішими і щасливішими.