Дорослі діти
Що думають виконавці головних ролей у "Гаррі Поттері" про своїх героїв та втрачене дитинство
Що думають виконавці головних ролей у "Гаррі Поттері" про своїх героїв та втрачене дитинство
У четвер на львівські екрани вийшла шоста частина "поттеріани" "Гаррі Поттер та напівкровний принц". Враховуючи досвід прокату перших п'яти частин, можна припустити, що львівські кінотеатри опиняться в облозі поттероманів. Щоб веселіше було стояти у черзі за квитком, "Пошта" пропонує почитати, що розповіли виконавці головних ролей перед прем'єрою картини у Лондоні.
Фактично Денієл Редкліф (Гаррі Поттер), Емма Вотсон (Герміона Грейнджер) та Руперт Грін виросли разом зі своїми героями (зрештою, не лише вони, а й ціле покоління шанувальників пригод маленького чарівника). Тепер вони вже не ті діти, якими ми побачили їх колись у картині "Гаррі Поттер та філософський камінь", для участі у якому їм довелося перемогти в багатотисячних кастингах. Зрештою, вони взагалі вже не діти. 23 липня Денієлу Редкліфу випониться двадцять років. Гріну вже виповнилося, а Еммі - дев'ятнадцять. Важко повірити, але вони провели на знімальному майданчику "поттеріани" вісім років.
Денієл Редкліф не хоче залишатися Гаррі Поттером
- Ви любите блокбастери?
- Колись у дитинстві бавився у трансформерів і з нетерпінням чекав на вихід фільму. Проте коли дивлюся на фільми із таким же приблизно бюджетом, як у "Гаррі Поттера", то починаю порівнювати, думати, як це знімали, - і врешті забуваю, навіщо прийшов у кіно.
- Виходить, що через Гаррі Поттера Ви втратили дитинство?
- Так, я думав про це. Тому що мені всі говорили: "Бідний хлопчику, в тебе немає дитинства". Але зараз мені складно однозначно відповісти на ваше запитання. У кожного в житті свій досвід дорослішання, свої спогади про дитинство. Повторити це неможливо, тому важко сказати - втратив я чи виграв. Але, швидше, виграв. Я познайомився з новими людьми, здобув нові знання, зрештою, непогано провів час.
- Але, напевно, слава Вам не дозволяє просто гуляти вулицями?
- Я б не сказав. Я багато подорожую з фільмом. Ми знімаємо в різних місцях. Але також зустрічаюся з друзями, і мене не так часто пізнають, особливо якщо надягти бейсболку й темні окуляри. Крім того, до 18 років існувала заборона на появу мого обличчя в газетах.
- А після 18ти життя змінилося?
- Якщо чесно: бари, вечірки - це всі місця, де папараці особливо багато. Тому, якщо ти туди приходиш і береш келих, то повинен розуміти, що тебе обов'язково сфотографують.
- У перервах між "Поттерами" Ви багато встигаєте...
- Так. Я намагаюся багато зніматися і грати у театрі, щоб не залишитися на все життя Гаррі Поттером.
- Що Вам було важче: цілуватися перед всією знімальною групою чи вийти на сцену оголеним?
- Я думаю, що будьякий підліток не відмовився б зіграти на сцені в такій виставі. І я не відмовився. Бути на сцені голим - не дуже комфортно. Але Гаррі Олдман сказав мені ще перед прем'єрою: "Перший раз тобі буде ніяково, другий і третій, а на четвертий все піде, як по маслу". І він мав рацію. А цілуватися, хоч і незвично робити це перед всією групою, - досвід приємний. Складніше було потім перестати сміятися. Ми реготали до сліз, у групи вже почалася істерика від сміху.
- Тепер Вам мабуть легко знайомитися із дівчатами?
- Ні. Я досі панікую.
- У фільмі постійно міняються режисери, Вам це не заважає?
- Ні, коли новий режисер приходить у групу, то ми чекаємо чогось незвичайного.
- Ви можете сказати, що сподіваєтеся від того часу, коли закінчиться "Гаррі Поттер"?
- Мені б хотілося далі грати. І я думаю, що так і буде. Що зможу вибирати ролі, і сподіваюся, що вони будуть складними. Ще мені хотілося б писати. Так, це далеко від акторства, але... Але це вже зовсім віддалена перспектива, зараз же мені хотілося б грати.
Емма Вотсон допомагає подругам знайомитися з хлопцями
- Еммо, Ви вже вирішили, чим хотіли б займатися в житті?
- Я, звичайно, хотіла б бути акторкою. Але я не планую кидати навчання й думаю про те, щоб вступити до університету. Хоча, звичайно, розумію, що кіно - дуже непередбачуваний бізнес, ніколи не знаєш, який фільм підніметься. Мені б хотілося грати на сцені, мені подобаються костюмні драми. Ще мені хотілося б співати... Мені занадто багато всього хочеться.
- Працювати з Єтсом сподобалося?
- Так, з ним дуже комфортно, спокійно. Девід - пряма протилежність Майку Ньюеллу, що знімав четвертий фільм, той мав просто вибуховий темперамент.
Коли я подивилася деякі його фільми, зрозуміла, що перед акторами він ставить високі вимоги! Я дуже боялася, що не зможу відповідати його стандартам. Але й розуміла, що такий режисер допоможе мені піднятися на наступний щабель.
- Вам не важко бути такою знаменитою?
- Мені складно говорити про славу. Ми так рано почали, що просто не знаємо, як воно буває інакше. Із самого початку нам було легко, нам створили гарні умови, й ми стали однією родиною. І головне, що ми не Гаррі, Рон і Герміона, ми - Ден, Руперт та Емма, про нас піклувалися не як про акторів, що грають у знаменитому фільмі, а як про звичайних людей. Тому в нас не було причини відчути тягар слави.
- Але з молодими людьми Вам тепер простіше?
- Ні! Моїм подругам простіше, тому що хлопчики знайомляться з ними, щоб подивитися на мене. А я більшу частину року на зйомках, у мене просто не залишається часу на щось інше.
Руперт Грін хоче продавати морозиво
- Ви в цьому проекті з найпершої його частини, на відміну від режисера. Досвід, отриманий у фільмі, корисний?
- Звичайно, фільм міняється з кожним роком. Ми міняємося, і багато чого залежить від режисера. Але мені наразі немає на що скаржитися: кожний режисер, який працював з нами, чудово зробив свою роботу. А ми давно стали друзями - ми стільки часу провели разом.
- Є різниця між роботою з режисерамиамериканцями та режисерамианглійцями?
- Манера роботи, звичайно, не залежить від національності. Майкл Ньюелл - англієць, але він був дуже емоційним. А Девід - завжди спокійний, ніколи не підвищить голос.
- З кожною серією фільм усе менше схожий на дитяче кіно й стає усе похмурішим...
- І ми дорослішаємо й міняємося. Але це, звичайно, не через нас відбувається, це книга сама набагато похмуріша, і події, які в ній відбуваються, - не дуже радісні.
- Ви вже думали, що ви будете робити, коли "поттеріана" закінчиться?
- Так, я підтримую Дена, хотів би грати. Я зроблю все для того, щоб моє бажання здійснилося. Ну а якщо ні - у мене є мій пересувний магазинчик морозива!
Марія Давян, Лондон
